Не втомлюйтеся робити добро!

Однієї суботи ми їздили в інтернат. Взагалі, для мене ця історія почалася дивно.

Я, та, що цілий тиждень збиралася піти на гру по тайм-менеджменту, раптово відмовилася, неначе щось відчула. Прийшла ввечері додому, сіла за ноут, відкрила пошту — і оп! Здається, у мене з’явилися плани на завтра...Мене запросили поїхати в село Стара Басань,що в Чернігівській області. Це було б звичайною справою, якби не та фішка, що я зовсім нікого з групи не знала (просто колись зайшла на цей сайт, зателефонувала і висловила бажання стати волонтером ) і їздила в інтернат лише один раз, та й те, зі сценарієм, практично без безпосереднього спілкування з дітьми. Але я відчула, що ця справа того варта; пояснила мамі в двох словах, що завтра буде і підготувалася до поїздки (добре, що я маю молодшу сестричку — вона поділилася матеріалами для майбутніх виробів). Отож, я наважилася долучитися до справ волонтерів і можу чесно сказати: мене переповнює почуття радості за той день, я вдячна Богові за знайомство з такими чудовими людьми, адже це велика рідкість у нашому світі, коли зустрічаєш оазис, де можна бути справжньою і де є впевненість, що тебе зрозуміють і підтримають. А коли цьому спілкуванню ще і дають наснагу добрі справи, то це взагалі дивовижно!

Так як така поїздка була першою в моєму житті, то вражень — море. Ми провели дуже цікаву і насичену програму: незвичні майстер-класи з туризму (де юні екстримали випробовували свою сміливість), воєнної підготовки, танців. Головним дарунком стала швейна машинка і декілька дівчат, не гаючи часу, відразу захопилися пошиттям чохлів до мобільних.

Були гуртки і для найменших-ліплення, виготовлення квітів,картин та великодніх листівок. Діти оновлювалися на очах, відвідавши майстер-клас зі стрижок та створення зачісок.Одним словом,всі були у захваті. Можна було спробувати розкрити свої здібності навіть у кількох гуртках по черзі. Після такого активного дня всі дружно вирушили до їдальні. Там на нас чекали чудові вафельні торти, приготовані учасниками майстер-класу з кулінарії. А наостанок ми разом з дітками відвідали храм. Було дуже приємно спостерігати їхню тиху і щиру зацікавленість.В кінці було прощання, де всі впевнилися, що це не останній наш приїзд. Діти на нас чекатимуть, і ми не підведемо.

Такі моменти свідчать про те, що все це просто необхідно в нашому житті. Віддаючи дітям частинку тепла, відчуваєш приплив нової енергії, відчуття того,що ми в силах змінити світ, почавши з себе. І хочеться підьбадьорити всіх, хто сумнівається: варто зробити перший крок, просто піднапружитися і перебороти свій страх, лінь і щось там іще-все, що заважає вільно зробити вибір, адже часто складніше вибирати саме в сторону світла. Не втомлюйтеся робити добро!

Маргарита

Найближчим часом плануємо привезти дітей на екскурсії до Києва:

Для реалізації цієї програми, просимо допомогти коштами, своїм часом або досвідом.

Зворотній зв’язок:
Світлана Ткаліч
тел..: 066-317-04-45
@-mail: sve4ka@bigmir.net