Волонтери кажуть, що, допомагаючи дітям, допомагаєш насамперед собі. Мабуть, так і є.

Мої враження від поїздки до дитячої школи-інтернату складно передати словами. Це ніби подорож у паралельний світ. Світ, де інша атмосфера, де багато клопотів і мало тепла...

Спецзаклад, інші умови життя, і водночас розумієш, що вони просто діти і дуже хочуть уваги, любові, вони проникливі, відчувають тебе, ніби сканують, і в них є чого повчитися. На занятті помітила, що їм хочеться працювати, навчатися чогось нового. І хоч увага часто губилася, на прохання продовжити, закінчити певний фрагмент роботи чи малюнка, дитина поверталася до свого заняття. Їм так важливо спитати щось, покликати на допомогу, показати, що вони роблять, а коли чують заохочувальні слова, продовжують з іще більшим ентузіазмом. Найбільше гріло душу, коли вони раділи, що в них виходить — у декого, здавалося, аж світилися очі.

Приємно вразило те, що ці шестеро дітей запросили мене приїхати до них знову і обіймали на прощання. Дуже хочеться побачити їх іще. Вони добрі та чуйні, кожен зі своїм характером. Сподіваюся, в мене буде змога зрозуміти їх краще і навчити чогось корисного.

Щодо нашої команди — Аліна, координатор поїздок до дітей, своїм позитивом та енергетикою всіх заражає і надихає. Кожен із волонтерів з ентузіазмом їхав до діток, і дуже радує, що молодь не байдужа. Вразила відкритість Артема, він допоміг мені і матеріалами, і порадами в роботі з дітками.

Руслана Колюка, волонтер

Координатор поездок в школы-интернаты —
Алина Недашковская, 097-305-08-34