Враження волонтера

Мені б хотілося поділитися враженнями від минулої поїздки до дитячого будинку в м. Боярка.

За традицією наша дружня компанія зібралася біля каси приміського вокзалу о 13.00 і придбавши квитки, вирушила в дорогу. Цього разу до нас приєдналося двоє нових волонтерів — Катя і Вероніка. Вони їхали до дитячого будинку вперше, тому трішки хвилювалися і просто засипали нас питаннями. Ми, в свою чергу, намагалися дати вичерпні та зрозумілі відповіді, хоча це не завжди гарно виходило, і підбадьорити їх.

Діти зустрічали нас із радістю, сміхом, обіймами. Одні ділилися враженнями від минулих подій, розповідали про свої досягнення і невдачі, про останні новини, а інші просто мовчки очікували, коли до них підійдуть і першими почнуть розмову. Та все ж було помітно, що мешканці дитячого будинку із нетерпінням чекали приїзду волонтерів.

Не витрачаючи марно дорогоцінного часу всі почали займатися різними корисними справами: розфарбовували, малювали, вишивали, розв’язували приклади, складали конструктори, обговорювали прислів’я і приказки. А також гралися у м’яча, стрибали, фотографувалися, співали - словом, веселилися. Якщо врахувати, що все це відбувалося на дворі на свіжому повітрі, то і не дивно, що всі швидко зголодніли. Добре, що Аліна Леонідівна — координатор поїздок до дитячих будинків — заздалегідь все передбачила і купила багато смачних і корисних продуктів.

Ми всі дружно взялись готувати святковий стіл, адже виявилося, що у Оксани був День народження — їй виповнилося 12 років. Діти із задоволенням намазували і прикрашали бутерброди, мили і нарізали овочі та фрукти. Та яке ж свято без тортів? Їх було аж чотири: «Київський», «Трюфельний», «Грецький горішок», навіть новинка — «Вишня з вершками». Молодці наші волонтери, що влаштувати таке свято дитині.

Іменинниця не захотіла брати на себе відповідальність за розрізання тортів, тому їй із задоволенням допомогли. Після спільної молитви та щирих привітань ми всі разом приступили до обіду. Хоча на столі було багато всього, але з апетитом з’їли все, залишивши пустий посуд.

Не зогляділися, як пролетів час і треба було поспішати на електричку. Прощання, як завжди, затягнулося, тому довелося бігти, щоб не запізнитися.

Приїхавши в Київ, ми вирішили ще трохи прогулятися, обговорити поїздку і, звичайно, посмакувати морозивом. Додому поверталися втомлені, але з гарним настроєм, задоволені прожитим днем.

Хто бажає до нас приєднатися, знайти нових друзів і спробувати себе у ролі волонтера — ласкаво просимо!

Уманець Інна

Координатор направления:
Алина Недашковская, тел. (093) 607-62-83