Кому ви допомагаєте?

Фірас Бадіра, 24 роки

Координатор поїздок у будинок для літніх людей в молодіжному волонтерському русі «Молодість не байдужа». Займається художнім оформленням книг.

— Кому ви допомагаєте?

— Ми допомагаємо людям похилого віку з Київського пансіонату ветеранів праці на Лісовому масиві.

— У чому полягає Ваша волонтерська діяльність?

— Перш за все, літнім людям не вистачає спілкування та уваги, а тому наші волонтери намагаються підтримати їх та задовольнити ці потреби. Більшість мешканців пансіонату не мають сили самостійно вийти за його межі, або, навіть, зі своєї кімнати. Фактично, їхнє життя проходить в чотирьох стінах. Це засмучує. Ми їздимо в будинок для літніх людей, щоб підтримати пенсіонерів, поговорити з ними, розвеселити та підняти їм настрій. Нам завжди є про що поговорити. Ми — молоді, енергійні, живемо в сучасному світі, перебуваємо у вирі щоденних подій. Бабусям та дідусям цікаво послухати про те, що відбувається навколо. Вони ж люди, які прожили зовсім інше життя. Багато хто з них пережив війну та голод. Їм є про що нам розповісти, а нам є чого в них навчитися. Також ми намагаємося урізноманітнити їхнє життя: організовуємо концерти, вітаємо зі святами, даруємо подарунки, або, сидячи в їхніх кімнатах, співаємо їхні улюблені пісні.

— Чому Ви вирішили стати волонтером?

— Я парафіянин Свято-Троїцького Іонинського монастиря. Щотижня в ньому проходить «молодіжка» — спілкування священика з молоддю на різні теми. Після її закінчення оголошуються актуальні потреби та заходи, молодь запрошується на благодійні акції, волонтерські та паломницькі поїздки.

Після моєї першої «молодіжки» я почув про поїздки у дитячі будинки Київщини. Це мене зацікавило. З’явилося бажання поїхати і поспілкуватися з дітьми. Навіть не думав, що це бажання призведе до іншого глобального рішення.

— Що Ви отримуєте від волонтерської діяльності?

— Волонтерство, насправді, двостороннє. Ми відвідуємо дитячі будинки, будинки для літніх людей та інші заклади не тільки щоб поділитись теплом та потурбуватися про тих, хто цього потребує. Хоча це дуже важливо. Мені самому необхідне таке спілкування. Є речі, про які мені нагадує кожна поїздка до будинку престарілих. Вдячність за те, що ти маєш терпіння, радість, навіть невеликим успіхам і подіям у твоєму житті. Починаєш по-іншому дивитися на своє життя, ніби з іншого кута. А ще, волонтерство дає мені нові знайомства та спілкування з цікавими людьми — зовсім різними, але з небайдужим серцем.

Iнтерв’ю взяв Еміль Бахтиєв,
газета «Сирець», cпецвипуск «Волонтерство в Україні»