ХРЕСНИЙ ХІД У ПОЧАЇВ

16 August 2010

7 днів щоб стати...

...ближчими. Хресний хід зближує людей. Чи це родичі, чи друзі, а може і зустрілися тільки тут — перенесені разом спокуси, перешкоди згуртовують. Повертаючись додому, християни, які пройшли цей шлях разом, ще довго відчувають між собою глибокий духовний зв’язок.

...кращими. Перебування поруч 24 години на добу спонукає показати себе справжнім християнином. І це не лицемірство. Попри екстремальність побутових, фізичних та моральних умов хресного ходу, тут людині легше дотримуватись заповідей християнської любові.

...мудрішими. Враження від паломництва завжди яскраві, не важливо вперше ви йдете чи уже вдесяте. Неймовірна кількість людей, подій дають привід задуматися над сенсом життя; побачити недоліки в собі і навчитися пробачати їх в інших; навчитися бачити саму суть речей і не відволікатися на дрібниці.

...новими людьми. Сім днів, які можна провести наодинці з Богом — чималий термін. Але і цього може не вистачити, щоб розібратися в собі, привести до ладу свої думки, упорядкувати спогади, мрії та пріоритети. Найголовніше, звичайно, — духовно оновитися; зібрати весь бруд з душі і приготуватися позбутися його на святих таїнствах сповіді та Причастя; осмислити життя крізь призму набутого уже паломницького досвіду і ступити на святу землю Лаври новою, очищеною людиною.

Щорічно 19 серпня з Кам’янець-Подільського храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Довжок починається традиційний хресний хід до Почаївської Свято-Успенської Лаври. Після святкової літургії служиться молебень на благословення хресного ходу, і пообіді паломники вирушають у дорогу.

Хресний хід тривалістю в 7 днів та 6 ночей — акція не для слабкодухих. Справедливості ж заради слід зазначити, що саме витривалість духу є основним критерієм для рішення відправитися в дорогу. Насправді, 70-літні бабусі іноді, здається, легше переносять дорогу, ніж їхні набагато молодші брати та сестри у Христі. Окремого слова заслуговують родини, які беруть із собою дітей, а таких чимало. Було радісно бачити 7-9-річних хлопчаків та дівчаток, які чимчикували зі своїми маленькими рюкзачками на плечах. Присутні були і такі паломники, які ще навіть ходити не вміють. Чесно кажучи, було трохи лячно бачити молоду маму з немовлятком на руках, яка вирушила у таку далечінь, проте, було видно, що обоє почуваються добре.

Будні паломника кардинально відрізняються від звичайного повсякдення, але максимально подібні до Євангельських наста¬нов. Так, християнин бере свій хрест і слідує за Христом (тобто, йде на поклоніння до святих місць, щоб вшанувати Господа та Його Матір). Хрест у кожного свій, унікальний; і ніхто не може повністю взяти на себе чужий хрест; і кожен несе свій хрест по мірі своїх можливостей.

Дорога хресного ходу — це яскрава алегорія життя християнина. Задача проста — йти за Христом і молитися, а про все інше подбає Отець наш небесний. Немає впевненості ані в ночівлі, ані у трапезі, але є віра та уповання на Бога, а Він не залишить своїх чад у біді.

Реквізит паломника

Сміливця, який наважився на такий хресний хід видно здалеку. 19-го серпня рано-вранці до автовокзалу звідусіль прямують люди з величезними рюкзаками, до яких прикріплені каримати та пластмасові кружки...

Рюкзак паломника — чи не найголовніша річ у його житті на найближчі 7 днів. Більше того, ця річ дуже скоро стане найближчою, адже паломник остаточно розлучиться з нею тільки після повернення додому.

Відмічено, що вага рюкзака стає критичною для його власника саме в перший та другий день паломництва, коли все тіло болить від незвички , і ще такими яскравими є спогади про звичне життя. Вже на третій-четвертий день вага рюкзака різко зменшується і стає оптимальною — якраз такою, щоб паломник зміг нарешті вдихнути на повні груди під вантажем усіх взятих ним речей.

На п’ятий-шостий день рюкзак стає просто невід’ємним атрибутом існування; вже призабулися і рідне ліжечко і домашній комфорт, а ось важка ноша на спині якраз стає способом існування. Паломнику, який у той час задумається про майбутнє, навіть дивно стає: як це він ходитиме без рюкзака? На сьомий день рюкзаки масово втрачають у вазі: практично не відчуваючи їх паломники піднімаються на Гору покаяння, а звідти мов на крилах мчать до самого Почаєва.

Рюкзаки у хресному ході бувають різних форм, видів та конфігурацій. Використовуються як шкільні рюкзаки та портфелі, так і професійні спортивні рюкзаки зі спеціальною системою кріплень, які значно оптимізують розподіл навантаження на тіло. Але родзинкою саме цього паломництва є саморобні двосторонні торби, сконструйовані так, щоб розподілити вантаж навпіл, одну його частину відправивши на спину, а іншу — на груди. Вдягається це диво винахідливості через голову.

Щоб рюкзак був таки добре напакований, він повинен умістити: змінне взуття (його кількість обирає сам паломник), змінний одяг (теж за бажанням власника), теплий одяг (на світанку дуже холодно), рушники та інші засоби гігієни, тара, що не б‘ється (без неї паломник ризикує залишитися голодним), дощовик і пригорщу пластирів (як не собі, то ближньому точно знадобиться). Додайте цього ще спальник та каримат.

Павло Форкош
www.uzhmolod.narod.ru