Хлопець самотужки прибрав ліс від склотари й назбирав тонни пляшок

Вчинок 26-ти річного мешканця села Мартинівка, що на Дубенщині Рівненської області вартий поваги та наслідування. Тарас Стець – інвалід з дитинства, але всупереч недугам він кілька років поспіль ходив до лісу і прибирав його від склотари, яку роками викидали в лісі невідомі. За два-три роки назбиралось декілька тон пляшок з під пива, горілки та інших спиртних напоїв… 

Детальніше про Тараса і його вчинок читачам Блогу Блог "Знай більше" розповідає його сестра Ірина Клімова. 

- У брата вроджена розщілина твердого і м’якого піднебіння, синдром Робена та відставання в психомовному розвитку. До п’ятирічного віку він взагалі не ходив і лікарі не давали гарантії, що Тарас виживе після операції на піднебінні. 

В свій час мама возила брата в Острог, в спецшколу для глухонімих дітей, сподіваючись на допомогу спеціалістів. Але він не зміг адаптуватися до тамтешніх умов. Тому невдовзі довелося його забрати. Далі був Мирогощанський дитячий будинок для інвалідів.
Коли минуло 20-ть років, то піднебіння в Тараса трішки зрослося. Зараз він ледве чує на ліве вухо, але не говорить. З родними спілкується жестами, які самі з часом придумали. Дуже любить чистоту й порядок, а також - прогулянки лісом, з яких і почалось прибирання лісосмуг від склотари, яку приновив в одне місце – неподалік від дому, - розповідає Ірина. 

- За минулі дні чимало людей дізналося про вчинок Тараса. Чи радий він, що його підтримали небайдужі мешканці громади й вирішили вивезти з лісу тони зібраних ним пляшок? 

- Ви знаєте, Тарас дуже задоволений, що люди підтримали його. Я цими днями возила Тараса скутером до лісу, аби все показати, щоб для нього не було шоку, де вони поділися. Коли побачив, що все акуратно посортоване у мішки, то зрадів, але трохи злякався. Адже, бачив, що там було багато людей і думав, що будуть сварити. Зараз ми Тарасу наказуємо, що більше туди носити не треба, адже в лісника цієї ділянки будуть проблеми з екологічною комісією, штраф.

- Цікаво, що спонукало Тараса до такого вчинку? Чи допомагав хтось збирати йому ці пляшки ще з самого початку?

- Почав носити це скло років 3 тому, а може й 4. Ніхто не допомагав. Це була його власна ініціатива, до якої він нікого не запрошував. 
Взагалі, він сам собі придумав такий розпорядок дня: коли мій чоловік вдома, то Тарас теж вдома і лише дивиться телевізор... А коли чоловік на роботі, то брат теж іде на свою "роботу-прогулянку". Любить ходити за 1 км в сусіднє село до нашої бабусі й по дорозі завжди позбирає все сміття, яке трапляється (пакети різні) і відразу бабі в плиту. 

Що стосується місця, яке обрав Тарас для збору тари, то напевно вибрав його тому, що там вже хтось викинув щось зі скла і це місце не далеко від дому.

Пригадую, що коли він був у Мирогощанському будинку-інтернаті, то вихователі завжди його хвалили за чистоту, він це любить! І в сім'ї в нас завжди так – стараємося, щоб було чисто ( і в домі, і в дворі). От, наприклад, коли в дворі порубані дрова, то він показує, щоб швидше їх поскладати, щоб в дворі було чисто!

- Великий молодець! Аж не віриться, що самотужки він зумів так багато зібрати склотари протягом останніх років. Та ще й прибирав за тими, хто б сам міг за собою прибрати, а не смітити у лісі. 

- Дійсно, пляшок було кілька тон. Переважно це були пляшки з-під пива, горілки та інших спиртних напоїв. Тарас все зносив у свою «схованку» і все акуратно складав, сортовав за кольорами. Й коли вже в лісі виросли гори з пляшок, то ми почали думати, куди та як їх вивезти. І громада пішла нам на зустріч. Й минулих вихідних зібрались люди, які допомогли все зібрати у мішки та трохи досортувати пляшки, котрі почали вивозити з лісу. 

Користуючись нагодою, я б хотіла дуже подякувати голові Молодіжної ради Смизької ОТГ- Романові Шуршило, адже він перший попри власні затрати, взявся допомогти! А також дякуємо ліснику - Бондарчуку Віталію зі Смиги- він з колегами власноруч сортував це скло, підійшов з розумінням до цього питання. Не хочу бути песимісткою, але мені, чомусь, здається, що якби це був хтось інший, то сказав би "Я даю вам 24 години і щоб цього скла тут не було" . А він допоміг нам, хоча знаю, що добряче " отримав на горіхи" від керівництва.

Також вдячна й Вікторії Костюк, яка описала у «пості» про нашу історію і на сьогодні ми маємо понад 400 грн від благодійників з різних куточків України. Ці кошти ми потратимо на паливо - мастильні матеріали, щоб вивезти решту скла,бо за раз все не вивезти. Там мішків з пляшками ще на 2 рази точно. А от місцева бюджетна комісія, на скільки мені відомо, відмовила Молодіжній раді у будь - якій допомозі. І трішки прикро, але нічого. Головне, що Тарас своїм прикладом показав громаді та країні загалом, що потрібно любити природу і кожен в змозі прибирати в лісі, а краще – не смітити…

Повірте, я і уся наша сім'я, дуже вдячна усім людям, які долучилися до цієї хорошої справи ( та й усе село- точно!). Приємно, що Тараса "почули". Хоча, звичайно, є люди, які на сьогодні трішки, ніби насміхаються, що це безглузда забавка і від цього лише проблеми. Але, читаючи пост, коментарі, бачу, що у нього назбиралося багато прихильників по всій Україні! Можливо, одиниці, чи десятки візьмуть приклад з нашого Тараса, бо таке враження, що всі живуть одним днем і ми скоро будемо всі у смітті та не буде куди виїхати на відпочинок.

Я сьогодні спілкувалася зі своєю хресною, вона живе в Америці. Проїжджаючи повз купу сміття кажу: " У вас такого немає?" А вона каже, що є, але не на стільки і відразу є спеціальні служби, які це прибирають. Перш за все потрібно владі відкрити побільше пунктів прийому скла, щоб люди мали куди його завезти! 

- Ірино, дякую Вам за розмову. Ми усі пишаємося вчинком Вашого брата – Тараса. Він вартий поваги та наслідування. По-більше б таких свідомих Українців у нашій державі. 

П.с. ТАРАСЕ, ДЯКУЄМО ТОБІ!!! 

Спілкувалась Ксеня ГАЛИЦЬКА
Джерело