Чорнобиль - 36

ЧАЕС. Сьогодні як і 36 років тому цю абревіатуру містять численні заголовки найрейтинговіших ЗМІ світу.

Ми думали, що трагічний досвід Чорнобиля назавжди закарбується у пам’яті наступних поколінь, а людина зробить висновки і не повторить більше ніколи. Житиме і трудитиметься заради безпечного майбутнього.

26 квітня 1986 року – ця дата об’єднала світ. Чи достатньо 36 років, щоб забути подвиг ліквідаторів? Щоб забути лікарів, котрі ціною власного здоров’я рятували опромінених у 6-ій московській лікарні? Щоб забути усіх тих, хто докладав зусиль для того, аби їхні нащадки жили і пам’ятали про героїзм своїх попередників?

Навколо подій квітня 86-го було створено чимало міфів та домислів, але ліквідація наслідків полягала ще й у ліквідації брехливої інформаційної політики, яку нав’язував Радянський Союз. Сьогодні ми бачимо, що все, чого навчила трагедія на ЧАЕС нашого східного сусіда – це створювати фейки і продукувати пропаганду.

Нині, після 36 років з дня аварії Україна зіштовхнулися з черговими випробуваннями, причиною яких, цього разу, є людський фактор. Російський окупант дозволив собі зруйнувати все те, що за три десятиліття було напрацьовано силами світового співтовариства – систему ядерної та радіаційної безпеки у ЧЗВ. Наразі достеменно невідомо з яким масштабом відновлювальних робіт доведеться стикнутися фахівцям, адже територія, яку загарбник не так давно покинув, може бути небезпечною не тільки з огляду радіаційного забруднення, а й замінованих територій.

Важко усвідомити чим керувався російський генерал, посилаючи солдатів руйнувати «зону», якими мотиви були у руйнуванні об’єктів, які забезпечували життєдіяльність ЧАЕС та ЧЗВ в цілому, а може й не було жодних мотивів? Може звичайна нікчемність була причиною всього.

Чорнобиль втратив Центральну аналітичну лабораторію. Окупант проник у сховище джерел іонізуючого випромінення, в якому зберігалися зразкові радіоактивні розчини та калібрувальні джерела. Загалом російські військові викрали та пошкодили 133 джерела іонізуючого випромінювання активністю приблизно 7 мільйонів бекерелів, що можна порівняти зі 700 кг радіоактивних відходів із наявністю бета- та гамма-випромінювань. Місце знаходження цих джерел наразі невідоме, як і невідомий їхній стан, адже непрофесійне їх використання може становити смертельну загрозу.

Знищено та розграбовано окупантом й численні об’єкти чорнобильської інфраструктури, але найбільша втрата не в цьому. Будівлі можна відбудувати, меблі відремонтувати, обладнання купити, от тільки напрацьовану за десяток років інформацію, що була знищена, відновити не так просто.

Наразі обсяг руйнувань до кінця не оцінений, але точно відомо те, що як і у 1986 році доведеться ліквідовувати наслідки вторгнення російського монстра на територію з особливим статусом.

Знаємо, що зможемо впоратись, але й висновків винесемо немало. Ця історія точно стане початком нової сторінки у функціонуванні більшості міжнародних партнерських організацій, сподіваємось, змусить переосмислити.

Хоч і відступив ворог із ЧЗВ та покинув Чорнобильську АЕС, але українська земля досі у небезпеці. Постійні артилерійські обстріли у зоні розташування Запорізької АЕС та ЯПУ «Джерело нейтронів» несуть величезну загрозу ядерній та радіаційній безпеці. Про наслідки повинні знати не тільки ми фахівці, про це повинен знати чи не кожен громадянин світу, бо розбурханий атом не пожаліє нікого і світ переконався у цьому 1986 році.

Державний науково-технічний центр з ядерної
та радіаційної безпеки