Без терміну давності. Відповідаємо на 15 головних запитань про воєнні злочини

У селі Чупахівка Сумської області біля будинку №52 на вулиці Лебединського російські військові побачили місцевого мешканця Олександра Шеліпова. Він був у цивільному одязі й без зброї. Шеліпов повертався додому і якраз говорив по телефону. Один із військових наказав іншому вбити чоловіка, вважаючи, що той може повідомити про них ЗСУ. Окупант Вадим Шишимарін вистрілив три-чотири рази, висунувши автомат Калашникова з вікна автомобіля. Після цього російські солдати поїхали далі.

Це один із прикладів воєнного злочину російських військових.

Після повномасштабного вторгнення російські військові вчинили в Україні понад 20 тисяч воєнних злочинів, повідомляє Офіс генпрокурора. Документують воєнні злочини – збирають свідчення очевидців, фото- й відеодокази – правоохоронці, правозахисники, юристи як українські, так і міжнародні.

The Village Україна спільно з ІСАР Єднання запускає серію матеріалів про фіксацію воєнних злочинів у російсько-українській війні. У першому тексті серії відповідаємо на найпоширеніші запитання про воєнні злочини. 
 

ЯКІ ЗЛОЧИНИ Є ВОЄННИМИ?

ХТО ЦЕ ВИЗНАЧАЄ?

• убивства населення, катування й нелюдське поводження;
• заподіяння тяжких страждань чи серйозного каліцтва, зґвалтування;
• руйнування й привласнення майна, що не має військової необхідності;
• примус цивільних осіб чи військовополонених служити в збройних силах РФ;
• використання населення як «живий щит»;
• депортація українців до Росії чи на окуповані нею території Донбасу й Криму;
• викрадення й незаконні арешти цивільних осіб;
• напади на релігійні й культурні установи;

• використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста, використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів), отруйних речовин;
• розграбування суспільної й приватної власності;
• умисне нанесення ударів по персоналу, транспортних засобах або об’єктах гуманітарної допомоги;
• розташування військової техніки й ведення бойових дій у житлових кварталах населених пунктів;
• насилля над медичним персоналом, пошкодження медичного транспорту, приміщень лікарень і медичного обладнання, що не були військовою ціллю, й інші.

ЩО ОЗНАЧАЄ «НЕ БУЛИ ВІЙСЬКОВОЮ ЦІЛЛЮ»?

Міжнародне право передбачає, що сторони, які воюють, повинні спрямовувати напади лише на військові цілі, а не цивільні об’єкти. Військові цілі обмежуються тими об’єктами, які за своєю сутністю, розташуванням, метою чи способом використання ефективно сприяють веденню військових дій і чиє часткове або повне руйнування, захоплення в той конкретний момент часу надає явну військову перевагу.

Наприклад, обстріл мирних людей або цивільних об’єктів – це воєнні злочини. Утім, якщо обстріл будівель з артилерії або авіабомбами здійснювався, коли українські військові захищали ці будівлі, то це робить їх військовою ціллю.

Та навіть у цьому випадку вважається порушенням міжнародного права обстріл, у результаті якого загинула надмірна кількість людей. І це стосується випадків, коли одна зі сторін не має точної зброї, щоб влучно атакувати ціль. Правда, для аналізу потрібно знати військові плани обох сторін, що, звісно, неможливо.

ЩО ТАКЕ ІМУНІТЕТ КОМБАТАНТА Й ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

У міжнародному праві розрізняють поняття «комбатанта» (хто воює) й «некомбатанта» (не воює).

Якщо коротко, то КОМБАТАНТАМИ є учасники регулярних збройних формувань, добровольчих загонів, партизани й будь-яких організованих рухів супротиву, якщо вони відкрито носять зброю, мають видимі знаки розрізнення, підпорядковуються командиру й дотримуються правил і звичаїв війни.

Цей статус означає, що людина має право брати участь у військових діях і в разі затримання їх ворогом користуватися правовим захистом. Комбатант є законною ціллю для воєнних дій, отже, він/вона може вбивати інших комбатантів і бути вбитим. Важливо, що особа, наділена цим статусом, не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за участь у воєнних діях, якщо він/вона не вчинили воєнних злочинів, а також набуває прав військовополоненого.

Наприклад, знищення особового складу противника не є умисним убивством, оскільки комбатант виступає від імені держави, а тому користується її імунітетом. За ці ж дії цивільні особи підлягатимуть кримінальній відповідальності за злочин тероризму, незаконної участі в збройних формуваннях, умисне вбивство тощо.

НЕКОМБАТАНТИ – очевидно, люди, які не беруть участі в бойових діях, не належать до складу збройних сил. Як тільки цивільна особа бере в руки зброю, носить її відкрито та вчиняє будь-які дії, згідно із законами та звичаями війни вона втрачає захист від нападу. Навіть разова участь у будь-яких операціях під час воєнного конфлікту робить особу легітимною ціллю для ураження з боку ворожої сторони.

Якщо, наприклад, цивільна особа з будь-яких міркувань кидає «коктейль Молотова» у напрямку військової техніки ворога чи вирішила вдягнути форму або відкрито продемонструвати зброю, вона вважається такою, що бере участь у бойових діях на стороні одного з учасників конфлікту. Убивство такої особи не може вважатися воєнним злочином, адже особа втрачає статус «цивільного» внаслідок своїх дій.

Водночас, якщо така людина припинила кидати коктейлі, відійшла і явно не продовжує ніяких дій, то більше не вважатиметься законною воєнною ціллю. 
 

РОЗБЕРЕМО КІЛЬКА ПРИКЛАДІВ. ВІЙСЬКОВІ ОБСТРІЛЯЛИ ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК, ПОСТРАЖДАЛИ Й ЗАГИНУЛИ ЛЮДИ. ЦЕ БУДЕ ВОЄННИМ ЗЛОЧИНОМ ДЛЯ ТИХ, ХТО СТРІЛЯВ І ДАВАВ НАКАЗ?

Не в усіх випадках. Невибірковий обстріл житлових кварталів не підпадає під статті Римського статуту про поранення чи вбивство, оскільки в разі такого обстрілу військовий, який його здійснює, не планує вбити когось, хоча й допускає таку можливість. Поранення людини й кількість поранених залежить від збігу обставин, які не контролюються військовим під час обстрілу зброєю невибіркового ураження.

У разі, якщо невибірковий обстріл був зі зброї, що призводить до надмірних ушкоджень або невибіркових страждань людей, чи веде до невибіркових руйнувань, чи заборонена міжнародними угодами: системи «Град», «Смерч», касетні й фосфорні бомби. Обстріл із такої зброї, під час застосування якої неможливо передбачити конкретний об’єкт, у який потрапить конкретний снаряд. Обстріл такою зброєю проводиться за квадратами або ділянками ураження. Для цього злочину не обов’язкові наслідки, достатньо факту самого обстрілу.

А ОБСТРІЛ ГУМАНІТАРНОГО КОРИДОРУ ЧИ КОНВОЮ?

У разі, якщо коридор чи конвой були попередньо погоджені сторонами й про таке погодження було офіційне повідомлення. До описів злочинів проти гуманітарних цілей бажано додавати посилання на докази їх погодження сторонами. 

МІНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ?

Так, це воєнний злочин, якщо його вчинили військові. Навіть незважаючи на те, чи здетонувала вибухівка і які це мало наслідки. 
 

ХТО МОЖЕ ПРИТЯГНУТИ ВИННИХ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ?

Українські правоохоронці, згодом суди як в Україні, так і за кордоном. Воєнні злочини підпадають під категорію так званої універсальної юрисдикції, що дозволяє країнам переслідувати винних у таких злочинах незалежно від місця їх скоєння чи національності злочинця. Цей принцип виник після Другої світової війни для досягнення справедливості тим, хто пережив тортури. Є понад 150 інших країн, де справи можуть бути порушені за цим принципом, але наразі лише кілька, зокрема Італія, Франція та Німеччина, скористалися ним.

Із 2002 року на постійній основі працює МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД У ГААЗІ. Він має повноваження вести розслідування й судити тих, хто вчинив міжнародні злочини (агресія, геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності), і який у встановлених випадках доповнює діяльність національних органів кримінальної юстиції.

У минулому притягнення до відповідальності воєнних злочинців здійснювалося під час діяльності Нюрнберзького й Токійського міжнародних військових трибуналів, Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії, Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди, а також низки «гібридних» судових органів (Спеціального суду для Сьєрра-Леоне, Надзвичайних палат судів Камбоджі тощо). 
 

ЯК ПОВІДОМИТИ ПРО ВОЄННИЙ ЗЛОЧИН?

Важливо передусім зафіксувати його, зробити фото або відео (ПЕРЕКОНАЙТЕСЯ, ЩО ВИ В БЕЗПЕЦІ Й ЦІ МАТЕРІАЛИ НЕ НАШКОДЯТЬ ВАМ У МАЙБУТНЬОМУ!). А також надати свої свідчення правоохоронним органам чи правозахисникам у письмовій чи усній формі.

Після повномасштабного вторгнення Росії Офіс генпрокурора створив спеціальний сайт, а також застосунок для заповнення всім, хто постраждав або був свідком воєнних злочинів. Факти про воєнні злочини збирають також різні правозахисні організації: Харківська правозахисна група, Центр прав людини Zmina тощо. Про воєнні злочини й пересування техніки росіян можна також повідомити в чат-боті «єВорог», боті СБУ, Tribunal.ua чи War Crime Bot.

До розслідувань воєнних злочинів Росії в Україні долучилися 14 країн Європейського Союзу, що задіяли від 15 до 20 тисяч фахівців. Вони здебільшого збирають свідчення українських біженців. 
 

ЯКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ?

Кримінальна. За українським законодавством військові, які скоїли воєнні злочини, нестимуть встановлене за конкретний злочин покарання, зокрема до 15 років позбавлення волі або довічний термін ув’язнення (стаття 438 Кримінального кодексу України).

У разі засудження воєнних злочинців Міжнародним кримінальним судом вони нестимуть відповідальність у вигляді позбавлення волі строком до 30 років або довічного позбавлення волі. Як український, так і міжнародний суд може призначати також штраф чи конфіскацію активів, отриманих унаслідок вчинення злочину, й окремо відшкодування шкоди потерпілим. 
 

ЯКЩО ВІЙСЬКОВІ ВИКОНУВАЛИ НАКАЗ, ТО ХТО НЕСТИМЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ? ВОНИ ЧИ КОМАНДИРИ?

І ті, й інші.

Якщо військові, виконуючи наказ, учиняють воєнний злочин, вони несуть відповідальність. Факт виконання наказу водночас не може бути виправданням щодо вчинення воєнного злочину. 
 

ЧИ МОЖНА ПРИТЯГНУТИ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВИЩЕ КЕРІВНИЦТВО РФ ЗА ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ В УКРАЇНІ?

Так. Міжнародний кримінальний суд зможе притягнути до відповідальності вище політичне керівництво РФ за воєнні злочини, злочини проти людяності й геноцид. Проте юрисдикції щодо злочину агресії, який учиняється посадовими особами РФ, Міжнародний кримінальний суд не має (оскільки Росія не ратифікувала Римський статут). Щоб притягнути керівництво Росії до відповідальності за злочин агресії, альтернативним засобом є створення спеціального трибуналу. 

ЧИ ВІДПОВІДАТИМУТЬ УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ЗА ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ, ЯКЩО ТАКІ ФАКТИ БУДУТЬ ПІДТВЕРДЖЕНІ?

Так. Те, що Україна обороняється від збройної агресії Росії, не звільняє українських військових від відповідальності за вчинення воєнних злочинів. Правда, на відміну від Росії, Україна – правова держава, що дотримується принципу презумпції невинуватості й дає можливість громадянам право на захист. 
 

СКІЛЬКИ ЧЕКАТИ НА РІШЕННЯ СУДІВ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ?

Судові розгляди можуть тривати роками, особливо щодо справ такої категорії.

Наприклад, лише на початку 2016 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі вирішив розпочати розслідування злочинів, які відбулися в Південній Осетії унаслідок нападу Росії у 2008 році. І аж улітку цього року суд видав ордери на арешт трьох підозрюваних у воєнних злочинах у цій справі.

Прокурор суду повідомляв про свідчення того, що «фактична влада Південної Осетії» причетна до вбивства 113 етнічних грузинів під час акції з їх насильницького виселення з території самопроголошеної республіки. Водночас було виселено до 18,5 тисячі чоловік, зруйновано близько п’яти тисяч будинків.

Утім, щодо України ситуація може бути іншою, зважаючи на тривалість бойових дій і масштабність злочинів. За даними видання Bloomberg, Міжнародний кримінальний суд може почати розгляд першої справи, пов’язаної з воєнними злочинами Росії в Україні, уже цієї зими.

Що стосується українських судів, то вони вже почали розглядати перші справи проти російських військових, які вчинили воєнні злочини.

Наприкінці травня Солом’янський районний суд міста Києва виніс довічний вирок колишньому командиру відділення 4-ї гвардійської Кантемирівської танкової дивізії Вадиму Шишимаріну. Згодом апеляція пом'якшила йому покарання до 15 років ув'язнення. Це перший російський військовий, якого засудили за воєнні злочини з 24 лютого цього року. 
 

ЯКИЙ ТЕРМІН ДЛЯ ПРИТЯГНЕННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНЦІВ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?

Воєнні злочини не мають терміну давності, тому їх можуть розглядати й за десятки років.

2016 року, зокрема, був засуджений диктатор Чаду Гіссен Габре за злочини проти людяності й воєнні злочини, включаючи тортури, сексуальне рабство і зґвалтування. Цей вирок став кульмінацією майже двох десятирічних пошуків справедливості потерпілих. Позов проти нього подали семеро мешканців Чаду у 2000 році. Габре визнали винним у тортурах, зґвалтуваннях і загибелі 40 тисяч осіб, яких він вважав своїми політичними опонентами. Його засудили до довічного ув’язнення, минулого року він помер від COVID-19. 
 

І НАОСТАНОК. ЧИ Є РІЗНИЦЯ МІЖ ВОЄННИМИ Й ВІЙСЬКОВИМИ ЗЛОЧИНАМИ?

Так. Воєнні – це міжнародні злочини, порушення міжнародних законів і звичаїв війни, військові ж – кримінальні правопорушення встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби. Військові злочини можуть бути й у мирний час, на відміну від воєнних. Правда, деякі військові злочини збігаються з воєнними: мародерство, насильство над населенням у районі воєнних дій, погане поводження з військовополоненими тощо.

Як приклад військового злочину: 24 лютого мешканець Чернігівщини Сергій Шенгерей отримав повістку й наступного дня прийшов у військову частину. Йому видали форму та зброю. Того ж дня в області почався обстріл. Розхвилювавшись за свою родину, що жила в одному із сіл області, він здав зброю й поїхав додому. З 26 лютого по 2 червня жив за місцем проживання, обов’язки військової служби не виконував (за даними Єдиного реєстру судових рішень і сайту Судової влади).

Джерело