" Іноді буває важко визначити добро, але зло має свій безпомилковий аромат"

Щасливе подружжя не поспішає пояснити провину партнера його поганими намірами, нещасливе подружжя саме так і робить. У нещасливих сім'ях, якщо чоловік робить щось хороше, це просто вдала випадковість або так вплинула ситуація: «Так, він подарував мені квіти, але тільки тому, що решта чоловіків у його офісі дарують своїм дружинам квіти». Якщо чоловік або жінка роблять щось необдумане або дратівливе, так відбувається виключно через їх особисті недоліки: «Накричала на мене, тому що вона – стерво, як і її мати».

Соціальний психолог Джун Тангні виявила, що якщо людей критикують за те, які вони, а не за те, що вони зробили, це викликає у них глибоке почуття сорому чи безпорадності, і їм хочеться сховатися, зникнути. Оскільки людина, яка відчуває сором, не може уникнути гнітючого почуття приниження, як з'ясувала Тангні, ображена людина схильна теж відповідати на звинувачення не менш злими нападками.

На той час, коли подружжя у своїх суперечках скочується до взаємних образ і звинувачень, сама мета їх сварок змінюється. Це вже більше не спроба вирішити проблему або навіть переконати іншого змінити його (або її) поведінку - тепер їхня мета лише поранити, образити, одержати перемогу.

Людина, яку соромлять, знову і знову намагається виправдати себе, вона відмовляється йти на компроміс, і згодом, у взаєминах подружжя може з'явитися руйнівне почуття: презирство.

Психолог Джон Готтман у своєму фундаментальному дослідженні, де він спостерігав упродовж кількох років понад 700 подружніх пар, зробив висновок, що презирство - критика, пронизана сарказмом, образами та глузування - один із найсерйозніших сигналів того, що стосунки котяться в прірву.

Адам: Ти забрала мої речі з хімчистки?

Карина (передражнюючи): Ти забрала мої речі з хімчистки?». Сам забирай свої чортові речі. Я що, твоя покоївка?

Адам: Навряд. Якби ти була моєю покоївкою, ти б принаймні знала, як робити прибирання.

Подібні пофарбовані зневагою слова руйнують шлюб, оскільки знищують ті найважливіші речі, які покликані його захищати: самоповагу, бажання бути коханою та доброю людиною.

Презирство - це останній вердикт партнеру: «Я не поважаю тебе: такого, який ти є». Презирство - це вісник розлучення, не тільки тому що воно відображає психологічну відчуженість партнерів, а й тому що воно з'являється після довгих років дрібних сварок, ще раз приводить до чергової безуспішної спроби змусити іншу людину поводитися інакше. Це сигнал того, що чоловік думає: «Нема сенсу сподіватися, що вона коли-небудь зміниться; зрештою, вона така сама, як її мати».

Гнів відображає надію на те, що проблема все ж таки може бути вирішена. Коли ж людина емоційно перегорає, то залишається лише попіл обурення та зневаги. А зневага - це вірна ознака безнадійності.

Сила виправдання нещадна. Потім у процесі розлучення пара виправдовує біль, що завдає один одному. У жахливих розрахунках самообману, чим більший біль, який ми завдаємо іншим, тим вища потреба виправдати свої вчинки, щоб зберегти самоповагу і вважати себе пристойною людиною. І в цій внутрішній боротьбі, він/ вона починає ненавидіти її/його ще більше, ніж до того, як завдали болю, що, у свою чергу, спонукає заподіяти ще більше зла людині поряд.

Іноді буває важко визначити добро, але зло має свій безпомилковий аромат: кожна людина знає, що таке біль. Таким чином, щоразу, коли ми свідомо завдаємо біль іншому, ми знаємо, що ми робимо. Ми робимо зло. Є вчинки, які ніколи не можна робити, є слова, які ніколи не можна казати, є погляд, яким не можна дивитись на тих, хто поряд.

Марина Суркіс онкописхолог