Маленька жовта квіточка це — «я»

Кожному відомо, що для оволодіння будь-якою наукою чи практичною діяльністю дуже важливо наполегливо і систематично працювати.

Кожне пропущене заняття — це вже прогалина, яку інколи важко заповнити необхідними знаннями. Не є винятком і волонтерство — своєрідна наука, в якій поєднуються психологія, етика, риторика, педагогіка...навіть фізична підготовка.

У моєму «журналі з обліку відвідувань дитячого будинку» (звичайно, уявному) стоїть ось уже три «енки» підряд. І як я буду їх відпрацьовувати? А може ніхто з дітей і не звернув уваги на мою відсутність? І, взагалі, чи має мій приїзд для них важливе значення?

З такими роздумами вирушила в суботу на традиційне місце зустрічі боярських волонтерів — до кас приміського вокзалу. Як виявилося, електричка «Київ-Фастів» затримувалась на півтори години, тому вирішили їхати маршруткою. По дорозі обговорили новини, плани наступних поїздок, вирішили організаційні питання. А також згадали головне правило волонтерства — не нашкодити.

Мешканці дитячого будинку зустріли нас із посмішками та обіймами. Привітавшись, діти взялися до роботи: розфарбовували, вирішували приклади, невпевнено виводили на папері різні палички та карлючки, читали, малювали на асфальті різнокольоровою крейдою, плели браслети і намисто з бісеру. Ласкаве весняне сонечко виманило всіх надвір, тому заняття проходили в основному на вулиці.

Я взяла за руку п’ятирічну Катю і ми вирушили шукати зручне місце, щоб попрацювати над прописами. Через декілька хвилин роботи не привчена до письма маленька ручка стомилась та й, взагалі, завдання виявилося нудним. Ні умовляння, ні обіцянки не змогли зацікавити дівчинку малювати у рівних рядках однакові сонечка і хмаринки. Катя вирвала невелику кульбабу, яка цвіла неподалік.

— А на що тобі схожа ця маленька жовта квіточка? — запитала я.

— На мене! — несподівано відповіла дівчинка.

— А мені вона схожа на яскраве сонце. Подивись як воно світить і зігріває нас своїм теплом. Давай його намалюємо!

Каті сподобалась ця ідея і вона взялась старанно працювати. Цей випадок свідчить про те, що навіть нудна справа може стати цікавою, треба лише додати трохи фантазії і, звичайно, набратися терпіння.

Минулого тижня Маріанна, Вероніка і Крістіна святкували День народження. За традицією ми вирішили їх привітати. Організували солодкий стіл (іменинниці самі обирали торт), дружно заспівали «многая літа», висловили побажання, подарували їм заздалегідь куплені подарунки — Біблію для дітей і срібні ладанки із зображенням Казанської ікони Богородиці.

Як завжди, непомітно прийшов час прощатись. Додому ми повертались хоч і стомлені, але з гарним настроєм і з відчуттям, що день прожитий не даремно.

Уманець Інна

Координатор поездок в детские дома:
Алина Недашковская, тел. (093) 607-62-83, (067) 305-08-34
E-mail: nedashko@voliacable.com