Подружжя продовжує створювати лялькові будиночки у пам'ять про сина

Ірина та Володимир Татарови з Городенки виготовляють лялькові будиночки та вироби з дерева. Цією справою подружжя почало займатися, щоб заробити гроші на лікування сина Юліана. У червні 2022 року хлопчик помер, однак родина й надалі продовжує дарувати людям казку.

Ірина та Володимир Татарови

Вісім діагнозів, з яких жоден не підтвердився

13 років тому в Ірини та Володимира народився син. Спочатку малюк розвивався як і всі діти, розповідає Ірина. Однак після року батьки почали помічати зміни у поведінці та розвитку сина.

Син Ірини та Володимира Юліан

"Почали обстеження з Івано-Франківська, почалися підозри на різні діагнози. За весь період його життя ми мали вісім різних діагнозів і жоден не підтвердився. Останній діагноз — спадкове дегенеративне захворювання — синдром Лея, який найбільш підходив під його симптоматику. Це означало, що ці дітки поступово згасають", — розповідає Ірина Татарова.

Знайти справу, яка забезпечуватиме лікування

Батьки вирішили боротися із недугою, щоб продовжити життя своїй дитині. Юліан почав проходити лікування та реабілітацію, на які родині бракувало грошей. Спочатку сім’я збирала гроші на лікування у соцмережах. Згодом вирішила зайнятися справою, яка забезпечуватиме лікування сину.

"Виникали проблеми у мене на роботі. Мені постійно треба було відлучатися, бо ми, як правило, перебували постійно у реанімації. Я, по суті, почав шукати якийсь додатковий підробіток. У мене знайомий працював з різними декоративними речами. Він запропонував мені після роботи приходити й час від часу щось йому допомагати. І я навчився так працювати ручним лобзиком, потім — лобзиковим станком. І в мене виникла ідея — чи не можу я робити це вдома в себе", — каже Володимир Татаров.

Володимир Татаров

Чоловік придбав необхідні інструменти та спробував майструвати дерев’яні вироби. Першими були іменні вішаки. На початку Володимир усе виготовляв вручну — кожне замовлення за індивідуальним шаблоном.

Першими виробами Володимира були іменні вішаки

Допомагати Володимиру взялася і його дружина. Готові вироби Ірина розфарбовує та прикрашає мереживом чи в техніці декупаж.

Ірина прикрашає будиночки за допомогою техніки декупаж

"Ці вироби дали нам можливість працювати вдома, бути із сином, лікувати його і тішитися кожній хвилині, проведеній разом. Саме завдяки нашому Юліанчику ми зрозуміли, що наше життя — це тільки любов і наповненість, які ми можемо віддати від себе. Ми творили все разом. Син завжди був біля мене у візочку чи на ліжечку. Була атмосфера цього наповнення його посмішками, іноді реготом на цілу кімнату. Це все було у цих виробах", — пригадує Ірина.

Ірина Татарова на робочому місці займається декором виробів

Першими клієнтами подружжя стали знайомі та люди, яким була небайдужа історія родини. Зараз у Татарових є власна сторінка у мережі, де є понад сім тисяч учасників. Усіх Ірина та Володимир вважають своєю сім'єю, адже більшість була з ними упродовж усіх 13 років.

Історія першого будиночка

Якось до Татарових звернулася їхня знайома з ідеєю змайструвати ляльковий будиночок. Володимир каже, до цього не уявляв, як зробити такий виріб, а переглянувши в інтернеті приклади, розумів, що навряд чи виконає щось схоже.

"Але я вирішив попробувати щось своє, у якомусь своєму стилі, але в якому, то не уявляв. Я брав лобзик у руки, шаблони видумував на ходу. Опа, вийшло віконечко, двері. Почав усе ліпити у голові докупи. Так вийшов перший будиночок, дуже гарний, бо він був перший", — розповідає Володимир.

З ідеєю змайструвати ляльковий будиночок до родини звернулася їхня знайома

Друге замовлення лялькового дому сім'я отримала приблизно за місяць. Найбільший виріб, який змайструвала родина, був ляльковий будиночок для дівчат-близнючок заввишки 150 см. Це — поки найбільший проєкт Татарових.

Найбільший ляльковий будиночок, який змайструвала родина, заввишки 150 см

"Ця майстерня зіграла таку позитивну роль, бо були різні ситуації, з різними етапами, коли Юліану було важко, коли йому було легше. І, в принципі, майстерня забирала всі негативні думки, бо ми приблизно розуміли підсвідомо, наскільки все серйозно. Але вірили, що все буде добре", — каже Володимир.

Володимир Татаров у своїй майстерні

"Ця дитина — ангел однозначно"

Після того, як Ірина та Володимир дізналися про недугу сина, медики говорили їм про різні варіанти розвитку хвороби. Більшість лікарів переконували, що хвороба повільно вбиває дитину і з цим захворюванням живуть максимум два роки. Після всіх обстежень Татарови вирішили навчитися жити з недугою сина. Юліан проходив реабілітацію в Україні та за кордоном, але попри важке захворювання був позитивним й завжди усміхненим.

Попри захворювання Юліан був завжди позитивним та усміхненим

"Він відчував все на рівні емоцій. Син не міг сказати, пояснити, але міг емоційно показати. Коли батько заходив у кімнату, то він просто починав сміятися, навіть не бачачи його. Бо разом із суміжними діагнозами у сина були проблеми із зором, проблеми зі слухом. Настільки у нього все тонко побудовано, ми наповнювалися від нього. Навіть у періоди, коли Юліанчик дуже хворів, його обійми були найважливішими, що могло бути", — говорить Ірина.

У червні 2022 року хвороба перемогла Юліана. Хлопчику було 13 років.

"Нам казали, що все буде дуже страшно. Що він буде поступово згасати на апаратах вдома, пропаде ковтання, дихання. Але так вийшло, що ми просто потрапили в реанімацію і впали в кому. Він заснув й не відчував навіть болю, — пригадує Ірина. — Чоловік казав, що ми мусимо відпустити. І як би не було, ти розумів, що він піде в обійми до Бога. Ця дитина — ангел однозначно".

Родина Татарових

Творчість лікує

Після втрати сина Ірина та Володимир не зупинили роботу майстерні та продовжили творити.

"Чисто символічно через тиждень після того, як наш синочок став ангеликом, у нас почали замовляти ангеликів на перше причастя. Ми почали творити. Їх було настільки багато спочатку, що ми не мали часу думати про щось. Ти просто робив. І дійсно, як кажуть, творчість лікує", — каже Ірина.

Після втрати сина Ірина та Володимир не зупинили роботу майстерні та продовжили творити

Упродовж усього життя ні Ірина, ні Володимир не займалися нічим схожим та не мали справи з деревом.

"Ми настільки наповнені зараз любов’ю цієї дитини, тим, що Бог дав саме нам його. Я вважаю, що це — така Божа ласка, ця дитина, Боже благословення. Навіть попри всі труднощі ми стали зовсім іншими. Ми б, напевно, ніколи не займалися цією справою. Ми почали творити та щось привносити у цей світ", — додає Ірина Татарова.

Жінка планує створити платформу для батьків, які теж мають хворих діток і займаються хенд-мейдом, щоб вони могли продавати свої вироби й бути вдома поруч зі своїми малюками.

Мрія – створити музей лялькових будиночків

У майбутньому родина Татарових мріє створити музей лялькових будиночків. Володимир розповідає, що на цю ідею надихнув схожий музей у Варшаві.

Родина мріє створити музей лялькових будиночків

"Коли ми були з Юліаном на реабілітації, то іноді мали вільний час. Ми питали реабілітологів, куди можна піти. І вони порадили такий музей. Ми не просто були в захваті, хоча я на той час вже зробив досить багато власних. Там був кожен будиночок різний. І в мене тоді виникла мрія", — пригадує Володимир.

Сім’я Татарових продовжує створювати казку для дітей у пам'ять про сина.

Джерело