Коли стогін невинних розриває душу…

Життя - воно буває раз і не назавжди.

У всіх, що надійшли після вибуху в Дніпрі, обличчя були залиті кров'ю.

Одяг разом із плоттю вирваний зі шматками по всьому тілу.

Всі доставлені до Мечникова присипані будівельним пилом.

Дізнатися та визначити вік майже неможливо.

У голову, груди, живіт, кінцівки позалітали металеві уламки, бетон та каміння.

Навколо постраждалих стояв нелюдський крик близьких.

Стогін поранених і рев тих, хто впізнав своїх рідних.

Лікарі Мечникова, які були вихідні, за лічені хвилини були у приймальному відділенні та рятували поранених, їхній досвід був просто безцінний.

Дуже вдячний: Сергію Косульникову, Vitaliy Peleh, Тамарі Шевченко, Олег Топка, Тарас Гаценко, Maxim Makarenkov, Валерий Томилин, Вячеслав Гришин, Владимир Дубина, Анатолий Галущак, Александр Машин, всім лікарям, медсестрам та волонтерам, які були разом з нами.

P.S.: Восьмирічній Златі пощастило, вона була поруч із вибухом. Відламками посікло її обличчя, залишивши тяжку пам'ять про війну у рідному Дніпрі біля свого будинку.

Всі надавали їй допомогу з любов'ю, як своїй дитині, розуміючи душевну травму.

When the heart-wrenching cries of the innocent can be heard, it tears your soul apart…

No-one lives forever.

Everyone who arrived to the hospital after the missile attack in Dnipro had their faces covered with blood.

The flesh and clothes were torn all over their bodies.

All people sent to the Mechnikov hospital were covered with building dust.

It was practically impossible to define their age.

Metal fractions, concrete, and stones were embedded into their heads, chests, abdomens and limbs.

There is an inhuman screaming of relatives around the victims.

There is the painful cry of those who recognise their close loved ones.

During their weekend, Mechnikov’s Doctors immediately arrived to the emergency department and were rescuing the injured, their experience was absolutely invaluable.

I am extremely grateful to: Сергію Косульникову, Vitaliy Peleh, Тамарі Шевченко, Олег Топка, Тарас Гаценко, Maxim Makarenkov, Валерий Томилин, Вячеслав Гришин, Владимир Дубина, Анатолий Галущак, Александр Машин, and also to all the doctors, nurses and volunteers, who were with us.

P.S.: Eight year old Zlata was lucky, she was near the explosion. The fractions wounded her face, having left drastic memories about the war in her native town of Dnipro near her own house.

Everybody helped her with love, as if she were their own child, understanding the horrific trauma.

Сергій Руденко, генеральний директор Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова

14 січня армія РФ вдарила ракетами по Дніпру, повідомив голова ОВА Валентин Резніченко. За оновленими даними, загинули 35 людей.

Раніше, станом на 15.00 15 січня президент Володимир Зеленський оприлюднив інформацію про 25 загиблих.

Станом на зараз врятовано 39 людей, з них 6 дітей. Травмовано 75 людей, з них 14 дітей. Розшукується 35 людей, повідомив керівник обласної військової адміністрації Валентин Резніченко. Попередньо, зруйновано 72 квартири та пошкоджено понад 230.

Раніше голова облради Микола Лукашук уточнив, що Дніпро зазнав удару російської надзвукової крилатої ракети Х-22. Її випустили з дальнього бомбардувальника Ту-22м3.