Перша психологічна допомога при гострих стресових ситуаціях

Цей протокол про допомогу людям, які щойно пережили стресову ситуацію. Цей протокол простий у застосуванні та підходить не тільки для психологів, а й для всіх, хто бере участь у ліквідації наслідків. Під гострими стресовими ситуаціями маються на увазі ситуації, в яких є загроза життю людини.

1. Потрібно заспокоїтись самому.

Працюйте лише у стабільному емоційному стані.

Коли ми усвідомлено йдемо на допомогу іншій людині у стресовій ситуації і ми знаходимося там же – це експертний стрес.

Це означає, що я відчуваю схожі емоції, і мені теж страшно. Але моя відмінність - зниження тривоги відбудеться швидше, тому що я вмію їх контролювати.

2. Вкрай важливо! ПРО емоції не говоримо, нам потрібно «включити» зовсім інші зони мозку.

3. Не говоримо такі речі: «Заспокойтесь. Все буде добре. Все минеться. Життя налагодиться» тощо. Такі слова замість надії дадуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Він вам не повірить і відчує, що його не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.

4. Говоримо у повільному темпі, ніж зазвичай (набагато повільніше). Навіщо це? Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ звалився, більше немає нічого стабільного. Тому ми маємо бути реальними і дати відчуття опори, впевненості, стабільності.

5. Говорити чіткими короткими фразами.

"Поглянь на мене. Ти бачиш мене?" З цього можна розпочати.

Людина відчуває ефект тунельного зору. Потрібно розширити цей тунель.

6. Встановлюємо контакт і даємо перше відчуття, що є щось, крім пережитого жаху. Спочатку представтеся. «Я Тетяна я фахівець у кризовій ситуації».

Не кажіть, що ви психолог. Психолог, психіатр, психотерапевт краще не вимовляти - ці слова мають стигматизацію і людина може почати додатково лякатися, що з ним щось не так.

7. Запитайте ім'я: Як тебе звуть?

8. Далі – куди ти йшов, що ти робив, що ти збирався робити, коли…? (завила сирена, почалися постріли всі почали бігти – назвіть ситуацію).

Гострий стрес може розірвати безперервність подій життя життя. Ці питання поєднують події в один ланцюг, повертають почуття безперервності життя.

9. Повторіть за людиною відповідь – чітко та ясно. Доповніть, якщо ви знаєте ситуацію. Без емоцій та подробиць.

Ми озвучуємо порядок дій до того, як відбулася подія, потім сама подія і те, що сталося після.

10. Ще потрібно включити мислення, відновити відчуття контролю та власної значущості. Цей етап вимагатиме вашої творчості.

Можна, наприклад, попросити порахувати людей, поміряти комусь тиск (якщо є тонометр), подивитися номери будинків довкола.

Приклад формулювання: «Допоможи мені, мені дуже потрібно дізнатися, які номери біля прилеглих будинків – от того й того, але у мене поганий зір».

11. Потім нормалізація.

Говоримо: «Всі твої реакції, які ти відчуваєш (перерахувати те, що ви бачите, наприклад сльози, розгубленість, тривога, втраченість, спустошеність, жах, збентеження, загальмованість, агресія тощо) - це нормальні реакції на ненормальну ситуацію».

12. Пошук ресурсів (докладніше на прикладі нижче).

13. Рідкісна ситуація - людина в ступорі. Якщо людина завмерла і не реагує застосовуйте голос (скажіть щось впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна пробувати дати в руки щось контрастне (якщо поруч є швидка допомога, то можна взяти лід і дати в руки).

Не треба бити по щоках (як ми бачили у кіно).

Під час ступору людина чує і розуміє але не може рухатись.

ВАЖЛИВО

- Не вступати в суперечки з людиною, якій надаєте допомогу, навіть якщо її думка відрізняється від вашої. Чи не переконуйте. Це не наше завдання. Наше завдання – допомога людині, яка переживає гостру реакцію на стрес.

- Пам'ятайте, коли ми надаємо першу допомогу ми надаємо допомогу людині, особливо схильна до навіювання. Кожне наше слово може бути як терапевтичним, так і руйнівним. І наше завдання – знизити вплив стресової ситуації. Тому не слід вживати складних, розумних слів, які можуть заплутати.

Говоримо дуже просто.

ПРИКЛАД:

Фахівець: Я з тобою. Я знаю, як тобі допомога. Мене звуть Тетяна. Я фахівець із кризових ситуацій. Я знаю, як тобі допомогти.

Як тебе звати?

Людина відповідає.

Фахівець: Куди ти йшов? Пам'ятаєш, що ти робив?

Людина відповідає.

Фахівець повторює все простими словами, пов'язуючи всю послідовність.

Фахівець: Я в окулярах і погано бачу, скажи який номер будинку навпроти?

Людина відповідає, наприклад: "Я теж не бачу".

Я: «Запитай, будь ласка, у когось».

Фахівець далі, тримаючи у фокусі заземлення та стабілізацію: «Хочеш пити? Ось вода. У стресовій ситуації потрібна вода».

Нехай пляшку з водою відкриє сама.

Будьте стресостійкі та допоможіть собі і тому хто потребує вашої допомоги.

Психологічного вам здоров´я!

Тетяна Гончарук