Подивіться в ці очі

Впевнена, що ви не знаєте, хто це.

Потрібно знати, потрібно пам‘ятати, потрібно, щоб ці обличчя, ці очі були вбудовані в нашу підсвідомість, в наш архетип — назавжди.

— Мамо, я не боюся, чесно-чесно, — говорить моя донька в березні 2022 року. — Я ж знаю, що в нас є свій Привид Києва!

Чуєш гул у небі? Це не окупанти. Я впевнена, що це він, наш Привид, наш Янгол Охоронець. Не бійся, мамо. І я не боюся.

За сімнадцять днів страшної війни він особисто встиг знищити сорок ворожих літаків, з них тільки шість у першу страшну добу 24 лютого.

Він встиг подарувати нам неймовірну надію, що Київ під небесним захистом. Він загинув у повітряному бою 13 березня 2022 року. Ми тоді цього не знали, тому що його побратими несамовито нищили ворога в повітрі й Привид Києва продовжував жити.

Степан Тарабалка — льотчик, майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Герой України, тато маленького сина.

Надавжди — двадцять дев‘ять років.

Назавжди.

Нещодавно я сказала своїй подрузі, що дуже хотіла б жити на вулиці імені Степана Тарабалки. Подруга мене спитала — хто це?

Потрібно знати, потрібно пам‘ятати, потрібно, щоб це обличчя, як й інші обличчя наших українських героїв, були вбудовані в нашу підсвідомість, вкарбовані в нашому архетипі — назавжди.

Це страшна ціна нашого сьогодення.

Інакше нас не буде.

Наталія Яремчук,
лікар акушер-гінеколог, кандидат психологічних наук