У Києві презентували унікальне дослідження про депортованих дітей

Станом на вересень 2024 року ідентифікували 19 546 депортованих у росію українських дітей, з яких вдалося повернути лише 388. Найбільше постраждали вразливі категорії неповнолітніх, зокрема сироти й діти, позбавлені батьківського піклування.

Такими є дані дослідження «(Не)повернення дітей: Україна перед найбільшим викликом з часів незалежності», яке презентували 13 вересня в медіацентрі «Україна». Над документом працювали громадська спілка «Українська мережа за права дитини», ГО «Регіональний центр прав людини» та БФ «Голоси дітей».

Зліва направо: Дар’я Касьянова, Катерина Рашевська, Олена Розвадовська

Правозахисники змогли реконструювати історії 49 депортованих або примусово переміщених дітей.

Нереалізована реформа деінституалізації (відмова від інтернатів — ред.), зокрема, була передумовою того, що діти опинилися в депортації. І залишаються діти, які у великому ризику потрапити в депортацію, — розповіла Дар’я Касьянова, голова правління «Української мережі за права дітей».

Якби в Україні відмовились від інтернатів і дитбудинків на користь сімейної форми виховання, ситуація була б іншою. Але реформу так і не довели до кінця. Як наслідок, низка закладів опинилась під російською окупацією і тамтешніх дітей депортували.

Як росія змінює ідентичність викрадених дітей

Депортація неповнолітніх належить до ознак геноциду за визначенням Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Крім самого факту примусового переміщення, українські діти стикаються з низкою асиміляційних заходів. Їм забороняють говорити рідною мовою і навчатися за українськими програмами, змінюють їхні імена та змушують брати участь у «військово-патріотичних» заходах.

У тимчасово окупованих українських містах і в самій росії працюють понад 5500 клубів військово-патріотичного виховання та 98 «таборів перевиховання»:

• 67 — у росії;
• 13 — на території окупованого Кримського півострова, Запорізької та Луганської областей;
• 18 — у білорусі.

Росія перетворює українських дітей на ворогів власної нації. Ці обставини свідчать про неможливість застосовувати однакові підходи до тлумачення найкращих інтересів евакуйованих і депортованих дітей, зокрема під час розв’язання питання про повернення в Україну, — наголосила Катерина Рашевська, правозахисниця і юристка ГО «Регіональний центр прав людини».

У чому складність повернення депортованих дітей

Наразі досі немає єдиного юридичного механізму з повернення депортованих дітей в Україну, а росія намагається ще більше затягувати цей важкий процес. Наприклад, повернення дівчинки в Україну під опіку бабусі тривало 14 місяців через допити, погрози й вигадане кримінальне провадження.

Щоб країна-агресорка не мала можливостей для маніпуляцій, автори дослідження запропонували ухвалити на рівні Генасамблеї ООН резолюцію про зобов’язання росії повернути українських дітей в Україну, а також укласти низку міжнародних договорів між Україною і країнами-посередницями та між країнами-посередницями й росією.

Повернення депортованих дітей в Україну: що далі

Робота з депортованими дітьми не завершується після повернення в Україну — далі починається не менш важкий і тривалий процес їхньої реабілітації та реінтеграції. Якщо говорити про дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування, їм часто просто немає куди повертатись.

До першочергової базової потреби повернутих дітей належать їхнє розташування, супровід соціального працівника й кейс-менеджера, юридична підтримка, контакт з громадою. Це набір базових послуг, після того як тебе з корінцем вирвали, — констатувала Олена Розвадовська, співзасновниця БФ «Голоси дітей».

Команда організації розробила Концепцію по роботі з дітьми, які були депортовані або насильно переміщені в росію. Основоположним принципом цього документа є найкращі інтереси дитини.

Після задоволення базових потреб повернутих із депортації дітей можуть виникнути й спеціалізовані, як-от психологічні. Фонд «Голоси дітей» працює в цій сфері з червня 2023 року: психологи супроводжують неповнолітніх під час інтерв’ювання в правоохоронних органах, а також підтримують надалі в регіональних центрах організації.

До того ж фахівці навчають правоохоронців етично взаємодіяти з постраждалими від війни дітьми, зокрема депортованими.

Важливий етичний аспект у висвітленні цієї теми (депортації українських дітей у росію — ред.). З одного боку, ми повинні її висвітлювати, щоб інші держави допомагали повертати дітей, а з іншого — ми повинні це робити так, щоб не ретравматизувати дитину,  — зауважила Наталія Сосновенко, керівниця Центру психологічних експертиз і методології БФ «Голоси дітей».

Щоб запобігти повторній травматизації постраждалих дітей, Офіс Омбудсмана спільно з БФ «Голоси дітей», ГО «Регіональний центр із прав людини», ГС «Українська мережа за права дитини» та широким колом експертів розробили Етику взаємодії з дітьми, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Джерело