Для чого волонтеру «три голови»?

У неділю, 6 жовтня, молодь православного братство Преподобного Миколи Святоші, князя Луцького відвідала учнів спеціалізованої школи-інтернату села Липляни Волинської області.

В тому, що у дітей віком від 6 до 14 років виникає не менше двадцяти запитань у хвилину, можна переконатися щоразу, коли переступаєш поріг школи-інтернату.

В цьому закладі нараховується 98 «особливих» дітей. Приділити кожному трішки уваги, яка так потрібна цим дітям, буває важко, але волонтери братство Преподобного Миколи Святоші, як кажуть, «не з тіста ліплені» і так просто не здаються.

Цієї неділі я їхала з думкою «замучити» дітей ребусами, головоломками, буквами, цифрами, але вийшло зовсім по-іншому. Діти галасували і щораз голосніше вигукували: «а що у цьому завданні робити?», «а це як?», «дайте мені розмальовку!», «...і мені!», «перевірте у мене!», «подивіться сюди!». В цей момент мені так захотілося щоб у мене з’явилося три голови які б могли обертатися на 360 градусів і шість рук кожна з яких могла робити свою справу.

Одним словом, бажання здобувати знання, дізнаватися щось нове, пізнавати світ у дітей, слава Богу, є. Роботи — непочатий край. От би нам ту малечу не підвести...

Людмила Куліш, волонтер