Подписывайтесь на наш Телеграм канал https://t.me/molodostInUa

Новости

Евакуювати отару овець через пів країни та знайти новий дім

Евакуювати отару овець через пів країни та знайти новий дім

28 сентября 2022

 

Евакуація під обстрілами

Володимир Альохін — український фермер з Донеччини. Там він багато років розводив овець у селі Павлівці, але з початком повномасштабного вторгнення росії в рідному селі чоловіка почалися бої, його помешкання зруйнували російські війська, а зі стада, яке налічувало більше ніж пів тисячі голів, залишилось лише 400.

Як Володимир не намагався врятувати тварин, відганяючи їх із пасовища, сотня з них загинула від одного вибуху, коли почався перший мінометний обстріл. Так першою задачею вівчаря стало евакуюватись з-під обстрілів. Робив Володимир це пішки, разом з отарою, і пройти тоді довелось майже 50 кілометрів. 

Україна — найбільша держава в Європі, але знайти нове пасовище майже неможливо

Спочатку фермер шукав місце для отари самостійно. Об'їздив кілька регіонів — загалом понад п'ять тисяч кілометрів:

"Я шукав ферму на Дніпропетровщині, але стикнувся з тим, що, може, було б і неправильно говорити… Проведена земельна реформа призвела до того, що багато землі "нахапали" чиновники, і не розуміючи проблеми, переробили їх на ріллі та перепродали", — згадує фермер. 

Справді, проблема розораності сільськогосподарських земель є нагальною для України навіть зараз, коли тривають військові дії і такі речі можуть здаватися "не на часі". Ми раніше розповідали про те, що через неправильне використання сільгоспземель наші родючі ґрунти виснажуються, забруднюються водні ресурси, а земля не може депонувати ту кількість вуглекислого газу, яку мала б. Врешті це впливає навіть на зміну клімату.

Проте не все так погано. Володимиру траплялися на шляху чудові громади і ферми, але й ціни були немаленькі: оренда пасовища іноді сягала понад 5 тисяч доларів, але у фермера таких коштів не було.

Такі ціни, знову ж таки, утворюються через дефіцит пасовищ, а ще, можливо, через те, що українські землі дійсно найкращі для скотоводства:

"За своє життя я об'їздив половину світу: жив і на Кавказі, і на Близькому Сході, але ніде не знайшлось кращих територій, ніж в Україні. Кліматично та географічно кращих територій немає! Ми не розгубили цих земель, і тому Крим та Донбас маємо повернути! І після цього ми маємо розібратись із внутрішніми ворогами, які перетворюють пасовища на рілля", — вважає фермер.

Україна — єдина

Допомога знайшлась у віддаленому куточку України — аж на Волині. Із фермером Василем Мельником із Боратина Володимир Альохін познайомився ще у 2014-му. Їх об'єднала спільна справа. Коли вівчар з Донеччини зателефонував колезі з Волині, той одразу запевнив, що знайде місце і для тварин, і для Володимира. 

На Волинь свою отару вівчар привіз уже вантажівкою для тварин. Оселився в селі Новостав, що неподалік Луцька, у будинку Василя. До речі, тварини перенесли переїзд легко:

"Барани — істоти, у яких немає адреналіну, він просто не виділяється. Вони найлегше з усіх тварин приймають смерть, бо не мають почуття страху. До речі, тому баранів завжди приносили в жертву… Єдине що — барани трошки виснажились, коли я переганяв їх на 50 кілометрів, було багато поранених тварин", — згадує Володимир. 

На новому місці стада овець довелося перемішати — зараз в отарі близько 700 тварин, і де чиї фермери не знають, а приплід вирішили розділити порівну. Випасати стадо допомагають Люся і Рошен — двоє псів вівчарської породи бордер-колі, яких вівчар теж перевіз із Донеччини. 

Які труднощі виникають у фермерів на новому місці?

До зими ферму вже підготували: сіно накосили, зерно заготовили. Усю роботу фермери виконують спільно, порівну розділяючи обов'язки.   

Нещодавно зробили дегельмінтизацію — ветеринарна процедура для оздоровлення тварин від гельмінтів, тобто глистів. До речі, це єдина проблема, яка виникла у тварин після переїзду: через вогкий клімат у цій місцевості поширені інші шкідники та хвороби, ніж на Донеччині, проте завдяки медицині такі незручності можна швидко виправити. 

Нещодавно зробили дегельмінтизацію — ветеринарна процедура для оздоровлення тварин від гельмінтів, тобто глистів. До речі, це єдина проблема, яка виникла у тварин після переїзду: через вогкий клімат у цій місцевості поширені інші шкідники та хвороби, ніж на Донеччині, проте завдяки медицині такі незручності можна швидко виправити. 

Повернення на рідну землю та вівці-сапери

На питання про ймовірність повернення в Павлівку фермер Володимир відповів після невеликої паузи. Коли розмова заходить про рідний край, вівчар стає сентиментальним, і йому важко приборкати почуття. Звісно, він дуже хоче повернутись додому й неодмінно збирається це зробити, коли загроза мине. 

"Там люди… Які мене цінували, і які за мене молилися. І я їм із задоволенням домомагав, адже в селі не було ані лікаря, ані попа, ані поліцейського, і всі йшли до мене".

Павлівку було деокуповано ще 21 червня, але росіяни досі регулярно обстрілюють населений пункт: востаннє — 14 вересня. Та навіть на обстріляному та замінованому пасовищі фермер збирається продовжувати свою роботу:

"А чого ж я не можу їх там випасати? Я випасав, навіть коли поле обстрілювали! Я знав, де лежать протитанкові міни, і знав, де розтяжки. Я швидко зорієнтуюсь".

 Фермер також зауважив: вівці — це найкращі сапери, і якщо десь на пасовищі будуть закладені міни, тварини швидко їх "знайдуть". "Краще підірветься вівця, ніж людина. Я готовий пожертвувати твариною, аби лише не загинула якась людина", — каже Володимир.   

Джерело

 



Анонсы