Подписывайтесь на наш Телеграм канал https://t.me/molodostInUa

Новости

Діти війни

Діти війни

16 ноября 2022

 

На своїй сторінці Фейсбуці Дмитро Кулеба, український громадський і політичний діяч, Уповноважений Президента України з прав дитини (2014—2021), розповів історії українських дітей, які постраждали через війну, розпочату Росією.

 

"У двір діда та бабусі прилетіло снарядів штук 20. Обстрілювали найбільше центр села Берестового, якраз де ми й проживали... Увесь двір в уламках і побита хата. Здригаємося тепер від кожного звуку", — розповідає 15-річний Костя, якому дивом вдалося вижити під час ворожих прильотів на деокупованій Харківщині.

У погребі біля його будинку водночас ховалися аж 11 родичів. Більшість з них залишилися без житла, яке понівечили окупанти масованим обстрілом під час відступу від Куп'янська. Відправити хоч комусь прохання про порятунок не було можливості — сім'я залишилася без світла та мобільного зв'язку.

Майже тиждень у погребі родина молилась, щоб вижити й не захворіти через страшенний холод. З собою у сховище взяли їжу, а воду вибігали гріти по черзі й хутчіше поверталися назад. Постійні вибухи змусили боятись кожного шурхоту.

Останньою краплею стали іскри, що посипалися у підвал після чергового вибуху. Тоді родичі вирішили разом виїхати. Додавало незручностей те, що їхній транспорт вже був з побитим склом, а всі інші сусіди давно виїхали. Також бракувало інформації, що дорога буде безпечною.

Наша команда «Спасемо Україну» відповіла на заявку про евакуацію цієї родини. Усіх заспокоїли та безпечно доправили у Харків. Там їх погодували, дали час на відпочинок та прийняття рішень щодо подальших планів.

Нині хлопець закриває питання з приводу пошуку школи. Найперша робота, за яку він готовий взятися після 11 класу – це праця у сфері охорони разом з рідними.

***

«До нас у двір прилетіла ракета. У будинку вікна побиті, двері вилетіли, цегла посипалась.. Сиділи у холодному погребі 5 діб. Дуже страшно було», – 10-річна Віка з Харківщини розповідає свою історію дитинства під час війни.

Життя без навчання і друзів обмежувалося кордонами двору. Найбільше дівчинка сумувала за уроками математики й малювання, бо вже минуло 8 місяців як окупанти закрили її школу.

Того ранку, коли росіяни зруйнували дім Віки, вона встигла лише поснідати та застелити постіль. З першими моторошними звуками снарядів, о 9 ранку, вся її сім'я спустилася у підвал, аби перечекати. І вже за пару годин ракета прилетіла прямісінько у двір.

Після 5 днів холодного погреба та швидких вилазок на чисте повітря, сім'я Віки перебралась з Берестового в сусіднє село, де також не було зв'язку.

Тим часом їхні родичі подали заявку про допомогу до волонтерів. Коли лінія фронту просунулася вперед, наша команда вирушила на місію з евакуації.

Дорогою наші водії побачили дівчинку з мамою і зупинилися, щоб запропонувати виїхати у безпечне місце. А виявилося, що це Віка і саме до неї наша команда й прямувала. Тут чекала приємна несподіванка – разом вдалося евакуювати одразу 8 членів родини.

Ми відвезли родину у безпечне місце. Родичі допомогли їм з помешканням, а Віка нарешті повернулася до навчання у школі.

***

Вулицею, на якій жив 13-річний Іван з Берестового, російська армія великими колонами переправляла техніку в бік Куп'янська. "Навіть вийти за двір й те було страшно. Гуляти не міг ходити. російських військових багатенько було. Чимало національностей", — згадує хлопець.

Війна дуже вплинула на хлопця — він каже, що відсутність апетиту й постійні сни з вибухами — то його звичайний стан вже який місяць поспіль.

Найбільше Іван хвилювався за батьків. Його батькові не раз погрожували окупанти. російські солдати обіцяли, що він ніколи не повернеться додому, коли бачили як він приходив годувати собак на знищене місце своєї роботи.

Хлопець шкодує, що не зміг закінчити восьмий клас через окупацію свого міста. Всі книжки українською мовою росіяни змусили учнів здавати назад у школу.

"Казали, що оцінки тепер будуть ставити не до 12, а введуть 5-бальну систему", — ділився хлопець. Але Іван щасливий, що йому так і не довелося вчитися за російськими програмами.

Волонтери евакуювали і допомогли з розселенням у Харкові. Зараз Іван потроху звикає до нормального життя у великому, але "тихішому" місті.

 

Якщо Вам чи Вашим знайомим потрібна допомога з евакуацією, звертайтеся на нашу гарячу лінію "Спасемо Україну" за підтримки USAID Ukraine - USAID Україна: 0 800 333 129

 



Анонсы