Новости
Щоденник волонтера
19 мая 2014Ми всі були дітьми, і хоча б щось запам’ятали про цей період свого життя. Спогади різноманітні, й в кожного свої, але щось характеризує їх усі – ця певна дитяча безтурботність. Адже ніхто не буде сперечатись з тим, що, коли помирає близька людина, дитина не буде сприймати це горе так, як дорослий.
На щастя, бо, мабуть, це те, що дарується кожній людині на початку її шляху як певний оберіг від часто нестерпної реальності. І коли я проводжу час зі своїми маленькими племінницями (а це буває нечасто, бо ми живемо в різних містах), то я розумію, що більшість, а то і все з того, чим я з ними займаюся, в які ігри граю, про що розповідаю, а що слухаю, вони забудуть. Рівно так само, як і я забула багатьох людей та їхні слова і вчинки, коли була малою. І зараз це для мене немає ніякого значення, і для моїх племінниць не матиме.
Зовсім інша річ, коли йде мова про тяжкохворих дітей, а, особливо, про онкохворих. Я не знаю подробиць їхніх процедур та операцій (і дуже рада цьому), я спостерігаю тільки наслідки цих мук, і вони не обмежуються зовнішнім виглядом. Для мене найтяжче те, що я бачу перед собою не дітей, а вже маленьких дорослих. Мабуть, це і є те, що швидко перетворює дитину на дорослого, – виснажливий довготривалий фізичний біль.
Тому, коли я проводжу час саме з цими дітьми, я відчуваю, що вони запам’ятають усе. Мене, інших волонтерів, наші слова, наші дії. Вони завжди уважно спостерігають за дорослими, що приходять до них, може з цікавості, може порівнюють з собою, я не знаю, бо, на відміну від цих хворих дітей, що бачать мене та, думаю, інших волонтерів також, як на долоні, для мене вони лишаються таємницею. Так, ці діти набагато привітніші й щиріші за інших дітей, але вже такі ж незбагненні й важко досяжні, як дорослі. І тому щоразу, як я приходжу в дитяче відділення чи пансіонат, то мені здається, ніби це вперше. Ніяк не переросте в звичку, напевне, це неможливо. І кожного разу нові відкриття, які дуже непросто пояснити словами, але, можливо, час покаже.
Волонтер Надiя Ковальчук
Заняття з онкохворими дітьми проводяться щосуботи об 11:00 та щопонедiлка о 19:00.
Координатор проекту - Володимир 093 546 93 00.
- Наши проекты
- ВОЛОНТЕРСКО – ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ КУРСЫ
- Ионинские молодежные чаепития
- Расписание поездок для волонтеров
- Просьбы о помощи
- Стать донором
- Харьков. Волонтерско-психологические курсы
- Онкобольные дети
- Помощь пострадавшим в зоне АТО
- Детские дома
- Реабилитационный центр «Территория трезвости»
- Поездки в дом престарелых
- Дети больные ВИЧ - Охматдет
- Помощь Бучанской колонии
- Поездки и помощь в хосписе
- Паломнические поездки
- Катехизаторская молодёжная школа
- Всеукраїнське православне братство тверезості
- Допомога людям похилого віку
- Отказники и сироты в больницах
- Межприходской молодежный центр
- Вопросы и ответы
- Вопросы священнику
- Вопросы психологу
- Вопросы юристу
- Все ответы в хронологическом порядке
- Задать вопрос
- Молодежные проекты Киева
- Православные скауты
- Миссионерская школа
- Апологетические встречи
- Встречи православной молодёжи
- Клуб бального танца «Renaissance»
- Движение "Спаси и сохрани"
- Сестры милосердия
- Перекресток семи дорог
- Для тех кому за тридцать
- Школа проповеди «Первое слово»
- Дискуссионный клуб Фавор
- Музыканты БлагоНЕБОфест
- Детская православная школа
- Молодежный клуб «ФОМА»
- Макарьевская молодежка Киева
- Індивідуальне Шефство
- Школа глухих дітей «Чути серцем»
- Центр реабилитации для слепых