Новий рік у Свято-Успенської Почаївської Лаврі

У житті кожного із нас трапляються такі події, після яких міняється свідомість, тобто розпочинаєш жити по-новому, зовсім не так, як раніше. Такою подією у моєму житті стала поїздка до Свято-Успенської Почаївської Лаври на Новий рік, а точніше у день шанування Пр. Амфілохія Почаївського.

Вперше я зустрічала Новий рік не вдома перед екраном телевізора і переглядом беззмістовних новорічних вогників із зірками естради. Я ні разу не пошкодувала щодо поїздки, хоча була низка причин і відговорок не їхати.

До Лаври приїхали напередодні Нового року. Вранці потрапили на Богослужіння, приклонились до почаївських святинь, ввечері молились у Свято-Духівського скиту.

Я весь день була в очікуванні тієї нічної літургії, про яку вже два роки поспіль наслухалась від друзів.І от вже майже північ, ми поспішаємо до Преображенського собору, ввійшли на територію лаври – і о чудо! Безліч людей звідусіль поспішають до храму! На душі відразу так приємно стало, було відчутно, що час тут не панує.

Ввійшовши в собор, знову диво – людей стільки, що ступити ніде, відразу підлаштувались у потік людей до мощей пр.Амфілохія. Я вперше була у цьому соборі. Ми повільно просувались в черзі, а для мене поетапно відкривалась краса і велич храму. Стоїш, молишся і одночасно намагаєшся охопити всю витонченність розписів і мозаїки, дивуючись масштабам і помпезності. На одному диханні пройшла святкова літургія.

Вдень 1 січня була зустріч православної молоді з митрополитом Тернопільським Сергіем, єпископом Шумським Серафимом та єпископом Ірпінським Климентом, які щиро відповідали на запитання молоді. Ввечері була зустріч молоді у неформальній обстановці у місцевому будинку культури. Відповідали на цікаві запитання щодо історії народження Ісуса Христа, за чаюванням ближче познайомились з молоддю із різних регіонів України. Хтось був вп’яте на такій зустрічі, а хтось – вперше. Переповнювали відчуття єдності, щастя, вдячності,  а впогляді кожного читалась невимовна радість зустрічі. Шкода, що час невблаганно швидко промайнув і всі роз’їхались по домівках з вірою і надією про нову зустріч. Впевнена, що кожен у своєму серці повіз на рідну землю ту часточку благодаті, яка весь рік буде зміцнювати духовні сили і віру до наступної зустрічі.

Додому ми повертались окрилені, навіть, у дорозі було відчуття, що ми не їдемо, а летимо…летимо на крилах ангелів під пильним наглядом Божої Матінки і Господа.

Відчуття переповнювали вкрай: тихий спокій поєднувався з чомусь бентежним серцебиттям, легкість душі підносила до неба, з’явились сили,  а все увінчала вдячність Богу, вдячність за можливість доторкнутись до такої чистоти і радості неземної.

Тепер нашим обов’зком стало якнайдовше зберегти такі дари і не розсіяти у суєті днів.

Оля Євтушик, 
волонтер 

координатор Алина Недашковская, 
волонтерское движение 
"Молодость НЕ равнодушна!"