Запали вогник

Легко запалити звичайну свічку, ялинкову гірлянду, камін, проте, не так легко "запалити вогник" в дитячих очах. Це дуже не проста, довга і кропітка праця. Та коли це вдається, ви стаєте найщасливішою людиною в світі. Тоді забувається вся пророблена робота, всі негаразди і ви насолоджуєтесь цією дитячою радістю.

Думаю в кожного у житті настає такий момент, коли ладен зірку з неба дістати аби зробити комусь приємно. Саме це ми і намагаємось робити з волонтерами для наших підопічних діток. Вони наше натхнення. Особливо це проявляється, коли настають свята. На зимові свята діти чекають найбільше, тому відпочивати волонтерам немає коли.

Відкриває святкову зимову історію – Святий Миколай. Так сталося, що в цьому році свято припало на день, коли ми приходимо у відділення. Тож нам потрібно було робити щось незвичайне і цікаве. Оскільки в цей день повинні збуватись мрії, то ми з волонтерами вирішили влаштувати давно очікуваний майстер-клас з декупажу декоративних свічок. Дітки так швидко "злетілись" до ігрової, немов "крила" у них повиростали. І почалось. Малеча швидко хапала    свічки, серветки, ложечки та інші матеріали, а ми з посмішкою на вустах та з радістю у серці слідкували за ними та тішились. В ігровій шум, гам, як у вулику, та це приємний, милий серцю гам. Ось так і «запалився вогник» в дитячих очах.

Продовжує святкову історію - свято Нового Року. Завжди в цей період  відділення перетворюється на казку: у холі займає своє почесне місце ялинка, розвішуються прикраси, яскравіють гірлянди, прикрашаються і коридори, і кімнати, і ігрова. Новорічні свята це один з тих періодів, коли дітки потребують більше уваги, їм хочеться казки. Тому ми вирішили створити незвичайну прикрасу до Нового Року. Нею стала задекупована новорічним малюнком кругла дерев’яна заготівка, прикрашена стрічкою. І знову у студії лунав сміх, звучали цікаві історії, розмови та йшла гра в "Хто ти, що ти?" Ще й музику підібрали веселу, щоб не засумувати.

Буває і не сподіваєшся, що на заняття завітає багато діточок, особливо тих, які майже ніколи не ходять до нас. Вони або соромляться, або просто не хочуть. І тоді потрібно знайти в собі іскру доброго слова, любові та цікавинку, щоб ця маленька особистість відчула тепло і прибігла до тебе. Власне, цю роботу я називаю "дитячий аніматор". Та коли це спрацьовує і майже вся дітвора з нами в команді, для волонтера настає момент неймовірної і максимальної радості. Особисто для мене тоді ніби весь світ стає яскравішим і хочеться постійно дарувати радість.

Одним з дітей, які не часто заглядають до нас, є Артемій. Він віртуальний ігровий професіонал, тому майже завжди знаходиться в своїй кімнаті, граючи в планшеті або в ноуті. До нього важко підібрати "ключика", але в переддень Нового року він все ж таки прийшов до нас створювати прикраси. Взагалі до нас заходять дорослі хлопці. Того дня Аня, дівчинка що лікується, запросила свого брата Олексія та його друга до нашої ігрової. Цікаво, що спочатку вони сміялися і не хотіли нічого робити, та потім Олексій так захопився, що не помітив як створив дуже гарну прикрасу. Всі інші дітки сміливо наклеювали, фарбували, сушили феном і насолоджувалися заняттям. І ось ми знову "запалили вогник" в дитячих оченятах.

Далі святкову історію продовжило найголовніше зимове свято - Свято Різдва Христова. "Різдво - велике Свято, народе веселися! Щоб нам спасіння дати, Син Божий народився". Різдвяна коляда не оминула і наших діток з онкоцентру. До нас у гості завітав колектив "Ольгінський дзвін". В цьому святковому вечорі я теж приймала участь у ролі ведучої. А гості, мої давні друзі, були  Христославами. Діти і батьки  зібралися в ігровій та насолоджувалися концертом. Лунали давно відомі і не дуже відомі українські колядки, а також білоруські.

Після виступу колядники подарували всім присутнім діткам подарунки. Проте завжди є дітки, що не можуть до нас вийти. Тож ми з колядниками ще й по кімнатах пройшли привітати та подарувати подарунки. Хоча подекуди було важко. В деяких кімнатах починали плакати батьки, ховаючи сльози від своїх дітей.

Після повернення до ігрової, що ми тільки не робили разом з дітками. І в кульки гралися, і оригамі з паперу складали, і цікаві історії розповідали. І звичайно, був ще й солодкий стіл зі смаколиками. Кожна дитина отримала максимум уваги від гостей. Батьки теж в цей день мали змогу порадіти, трохи відволіклися. Різдво оновлює, дає надію, що все зміниться на краще. Воно несе тільки любов.

Підсумовуючи увесь 2017 рік, хочеться зауважити що, всі ідеї, заняття, поїздки, всі гості, які завітали до діток протягом року, все це сталося тільки з благословіння Господа і з допомогою святих. Дуже хочу подякувати усім моїм хорошим волонтерам. Зокрема, Інні, Катерині, трьом Аннам, Оксані, ще Інні, Тарасу, Валентину, Ангелині, Аліні, Володимиру за їхню працю, любов до діток і підтримку.

Не бійтеся відкривати серце та душу. Не бійтеся, що хтось Вас образить, поранить в самісіньке серце - хороших людей в світі більше. Несіть щастя. "Не чекайте щастя, будьте ним". 

Чекаємо саме на Вас!

З любов’ю, координатор Наталія

Читайте також: Чем заняться осенью?

Наші заняття проходять щовівторка і щоп'ятниці з 18:00 у Міськой онкологічної лікарні по вул. Верховинній (м. Житомирська).
Координатор: Наталія Гончарук, тел. (093) 606-32-22