Якщо перед вами постає вибір – завжди варто вибирати хороші вчинки

Кожен з нас час від часу опиняється перед вибором. Цей вибір постає на кожному кроці нашого життя як на побутовому рівні, так і у більш важливих справах. Ми вирішуємо, що поїсти, попити чай чи каву, кудись вечором сходити, чи просто відпочити вдома від важкого робочого чи навчального дня. Це все залежить від наших вподобань та цінностей, від прагнень змінити себе, своє ставлення до чогось, чи залишити все як є.

Декілька років назад в один з буденних, нічим непримітних вечорів, я вирішив сходити в лікарню до онкохворих діток. Як пізніше стало відомо, щовівторка та п'ятниці в Національний інститут раку до діток, які перебувають на лікуванні, приходять волонтери, та займаються з ними в ізостудії. Дітки під час занять малюють фарбами на склі, чашках, фігурках, дерев'яних виробах, грають настільний та звичайний футбол в коридорі, інші ігри. Таким чином хоч трішки вдається відволікти увагу дітей та їх батьків від важкої хвороби.

Коли періодично приходиш в лікарню і спілкуєшся з дітьми, дізнаєшся багато цікавих історій, переживаєш з ними маленькі радощі та турботи. 

Та один із звичайних візитів в ізостудію заставив мене змінити цінності, побачити радість у всьому, що нас оточує, навчитись це бачити не дивлячись на різні життєві фактори.

В кінці одного заняття, на яке я трішки запізнився, із-за столу за яким дітки сиділи та малювали піднялась з допомогою милиць життєрадісна, весела дівчинка років дванадцяти, у якої через хворобу було ампутовано ногу. Для мене це було дуже несподівано та боляче бачити. Змішались різні почуття, і в тому числі, як вдається цій дійсно сильній духом дівчинці попри такі життєві обставини радіти життю, та буквально як сонечко в яскравий день світитись. В цей момент у когось з присутніх в телефоні зазвучала красива мелодія, і ця дівчинка запросила мене на танець! Милиці залишились в стороні, і ми закружляли в вальсі. Це був незабутній танець в моєму житті, він був сповнений непідробної радості дівчинки та щастя. Цей танець заставив мене шукати приємні моменти навіть у найскладніших життєвих обставинах та радіти життю.

Періодично відвідуючи діток, часто зустрічав одного хлопчика, Богданьчика. Він інколи був досить стурбований, було видно нестерпну біль, з якою він мужньо бореться, а деколи проявляв надзвичайну ніжність, всіх обіймав і цілував. Дивлячись на таку поведінку часом я задумувався, а як він буде себе поводити, коли подорослішає? Та одного разу, гортаючи стрічку новин у фейсбуці побачив фото з Богданьчиком і публікацію однієї мами, вона у сповненій болю публікації вказала, що помер найкращий друг її синочка... Як не боляче, та не судилось цьому хлопчику подорослішати, він назавжди залишився в нашій пам'яті ангелочком.

Та хочеться розповісти і ряд приємних подій, які відбуваються під час візитів в лікарню, зокрема як вдалось організувати справжнє свято на день святого Миколая. 

Сім'я знайомих, які побажали щоб їхні імена залишились невідомими, вирішили на день святого Миколая подарувати діткам радість та подаруночки. Знаючи сім’ю благодійників приємно відзначити, що кошти які були виділені для подарунків виділені не з особливого достатку, а з обмеженням себе багато в чому, щоб допомогти іншим та подарувати радість.

Ще з самого початку, коли лише обговорювали як все організувати, а пізніше в процесі втілення задуманого в життя відчувалось, що все відбувається наче по певному промислу, наче все зарання продумано та вирішено, а нам лише залишається стати своєрідними інструментами для втілення цього задуму в життя. 

Все супроводжувалось неймовірними зустрічами без домовленостей людей, які причетні до цієї спільної справи в місті-мільйоннику саме в час, коли потрібно було зупинитись у виборі подарунків, і що допомогло зробити цей вибір. 

Також був кумедний випадок, коли в гіпермаркеті везли до каси цілий візок з м'якими іграшками — ведмедиками, один молодий чоловік біля каси тримав в руках аналогічного ведмедика, його здивуванню, що появилось на обличчі, побачивши цілий візок цих іграшок, які прямували до каси, просто не було меж, і заставило сміятись всіх, хто побачив цю реакцію. 

Крім того, беручи про запас солодкі подарунки та іграшки, при їх врученні стало зрозуміло, що якраз стільки діток є на даний час у відділенні, скільки було придбано подарунків. 

Перед врученням подарунків дітки розповіли, що знали про святого Миколая, про свої хороші вчинки, які вони зробили у житті. Для дітей все, що відбулось у цей вечір, стало неймовірною казковою та радісною подією.

Хочеться звернути увагу, що допомогти іншим може кожен без виключення і не лише матеріально. Для цього потрібно зовсім не багато - наш час, увага, слова підтримки. А та радість, яку бачиш в очах дітей, інших людей, робить щасливішим тебе. Тому завжди варто зупиняти вибір на хороших вчинках.

                                            Луб’янецький Володимир

Заняття ізостудії проходять щовівторка і щоп'ятниці з 19:00 до 21:00 в дитячому відділенні Інституту раку по вул. Ломоносова, 43/33 (ст Васильківська).

Благодійна продаж дитячих робіт.

Будь-яку картину, саморобку, аплікацію, прикраси, зроблену руками дітей та волонтерів на ізостудії при Інституті раку вул. Ломоносова 33/43 можна придбати за будь-яку суму! Гроші, зібрані від продажу, йдуть на допомогу і на покупку матеріалів (паперу, фарб, олівців і т.д.) для проведення наших занять з дітьми.

З роботами ви можете ознайомитися на нашій сторінці в Фейсбуці  

Координатор:
Ірина Рудич, тел. (096) 825-29-76