“Віра без діл мертва”

В лютому 2022 року виповнилося 4 роки благодійного проєкту «Нагодуй ближнього», що в Бориславі втілюють в життя парафіяни Свято-Покровської Православної церкви (на Мразниці). 

Порадившись з активом нашого храму ми вирішили годувати нужденних. Коли почалися благодійні обіди стало зрозуміло, що цього потребують люди, які потрапили в тяжкі життєві обставини. 

Спочатку вагалися чи виставляти інформацію про обіди в інтернеті, адже багато людей притримуються теорії: «Добро робиться тихо, а все інше театр»; та й у Євангелії від Матфея сказано: «Нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя» (Мф. 6: 3). Дійсно, виник духовний дисонанс, адже ми хотіли показати приклад для інших, а також щоб більше нужденних взнали про благодійні гарячі обіди. І тут, під час вагань, читаючи Євангеліє натрапив на місце, яке було мені відомє з дитинства: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославили Отця вашого, що на Небі» (Мф. 5: 16). Справді, ми повинні робити багато доброго в ім’я нашого Творця, адже ніхто не хвалить пензлика, яким майстер намалював величну картину, а тільки творця-художника. Тому і ми трудимося в ім’я нашого Бога-Творця. 

Після цього все прояснилося. І відразу можна було спостерігати за позитивними зрушеннями після висвітлення годування. Взнавши про благодійні обіди багато людей почало допомагати: одні, жертвували власні кошти, інші, привозили продукти та одяг для нужденних, а зараз навіть фешенебельний ресторан Борислава «Шахтарочка» виступає нашим партнером у цій благій справі. 

Для годування використовуємо одноразовий посуд і термоси, завдяки яким люди (після першого і другого) можуть в холодну пору року зігрітися гарячим чаєм зі смаколиками. 

Важливо зрозуміти, що у кожного з нас є можливість поділитися мискою борщу з нужденними, аби вони не порпалися по сміттєвих баках, вишукуючи собі якусь поживу. Адже потребуючі, шукаючи їжу по смітниках, можуть підхопити якусь інфекцію, а потім стати її рознощиками.

Часто нас запитують – де ми беремо гроші для благодійних обідів? Все просто, кожна сім’я, яка готує страви і потім годує, ставить перед собою високу ціль – послужити Богу, через нужденних і забідованих ближніх. Адже у Біблії ясно сказано: «Хто зневажає свого ближнього – той грішить, а хто виявляє милосердя до вбогих – щасливий!» (Прип. 14: 21) А яка ж велика радість бути щасливим у Бога. 

А ще люди підходять до нас, коли ми роздаємо обіди. Бачать, чим ми займаємось і допомагають. Також парафіяни нашого храму жертвують і кошти, і продукти. Люди потроху допомагають: хто чим може. 

Наші обіди відбуваються раз на тиждень… У день Господній – в неділю, ми виїжджаємо на автостанцію м. Борислав і роздаємо страви для 55-65 людей, хоча готуємо в двічі більше порцій – на добавку. Здебільшого обіди роздаємо безхатченкам, нужденним, багатодітним, пенсіонерам, людям з інвалідністю, а також людям у скрутних життєвих обставинах. 

Головне те, що наше служіння відбувається і в дощ, і в сніг, і в мороз, і під палючим сонцем – в будь-яку погоду.

Дуже важливим у нашій місіє є спілкування. Одні нужденні люди розповідають свою нещасливу життєву історію, а інші мовчать, ще не довіряють нам. 

Хоча бувають і спокуси у справі годування потребуючих. Спочатку ми стикалися з негативною реакцією на нашу діяльність деяких оточуючих . Адже, на думку багатьох ми збираємо пияків та наркоманів, а також годуємо ромів. Начебто ми не так робимо і не те готуємо. Казали, що ми не тим роздаємо обіди. Мовляв, ми годуємо, а ці люди не потребують допомоги, вони отримують пенсію і просто приходять до нас поїсти, аби не витрачати свої кошти. Обурюються, що не треба годувати на вулиці, бо після обідів, ніби, багато сміття, хоча ми весь використаний одноразовий посуд після прийому їжі збираємо і відносимо у смітниковий ящик. 

Різне писали та говорили за чотири роки, але все одно добрих людей більше.

Які люди приходять за обідами? Різні. Багато хто з них живе в квартирі чи власному будинку та має мізерну пенсію. Після сплати за комунальні послуги людям не вистачає на їжу. Є звичайно і безпритульні. Годуємо майже всіх. В нас є правило, що ми не видаємо безкоштовні обіди людям у стані сп’яніння, алкогольного або наркотичного, та тим, хто не чемно поводиться: лається, кричить, грубо жартує, відкрито знущається, простягає руки та інше. Були навіть випадки, що хотіли побити і нас, але все в минулому. Вони, як правило, в чергах скандалять, або не дотримуються соціальної дистанції, або не хочуть обробляти руки антисептиком, а нам це не підходить. 

Варто зазначити, що люди, які приходять на годування абсолютно нікому не потрібні, тому добре годувати нужденних хоча б один раз на тиждень. 

Чи були у нас думки припинити годування? За чотири роки було всіляке, але в Біблії сказано, що взявшись за плуг, не можна озиратися назад, або кидати його на півдорозі (Лк. 9: 62). Тому ми і йдемо за цим «плугом» і запрошуємо інших для справ добра, адже віра без діл є мертвою (Як. 2: 14)! 

Дорогі християни, будьмо добріші до своїх ближніх і світ стане кращим! 

Підготував протоієрей Діонісій Буренко