Українські лікарі про роботу під обстрілами

"4-річний хлопчик повертався додому зі своїм батьком, коли почався ворожий обстріл одного з районів Києва. Російський снаряд влучив на подвір‘я, син і батько отримали осколкові поранення", - про дитину із важкою мінно-вибуховою раною поперекової ділянки повідомляє найбільша в Україні дитяча лікарня "Охматдит".

Як днями повідомив президент України Володимир Зеленський, від початку повномасштабної російської війни в Україні понад 2000 мирних жителів, серед них – 109 дітей. Ціллю російських атак стають цивільні об’єкти, де від повітряних атак ховаються люди, а також медичні установи.

УВАГА! Подальші фото й відео можуть шокувати

Хоча у Кремлі називають "абсурдними" звинувачення у цілеспрямованих ударах по цивільних, від початку російської війни в Україні ВООЗ задокументувала принаймні 44 атаки та обстріли медичних закладів. У Маріуполі росіяни захопили Обласну лікарню інтенсивного лікування, а медиків взяли у заручники.

"У будь-якому конфлікті атаки на заклади охорони здоров'я - це порушення міжнародного гуманітарного права", - підкреслив генеральний директор ВООЗ Тедрос Адханом Гебрейесус.

УВАГА! Подальші фото й відео можуть шокувати

Зокрема, під ударом не вперше опиняється головна дитяча лікарня України "Охматдит", "Голосу Америки" розповідає лікарка-невролог Галина Федушка.

«Між п'ятою й шостою годиною ми почули вибухи, це було близько трьох вибухів недалеко від лікарні, тому було чутно всьому медперсоналу і пацієнтам, - згадує лікарка. - Тряслись шибки, двері на нашому сховищі. Наш кабінет відділення неврології відділення був зруйнований. Зараз він в неробочому стані, оскільки був обвал стелі. Але ми продовжуємо надавати допомогу, консультувати, госпіталізувати в інших приміщеннях, в інших корпусах лікарні».

УВАГА! Подальші фото й відео можуть шокувати

Іноді лікарі кажуть, що змушені брати у руки зброю, аби захистити пацієнтів. "Цієї ночі було дуже гаряче. У лікарні залишились дуже тяжкі діти, кисневезалежні... Стоїмо до останнього!!!" - таке повідомлення в Instagram написав дитячий хірург "Охматдиту" Віталій Демидов.

Він опублікував фотографію з новонародженою дитиною у руках і зброєю для самозахисту на плечі: у ту ніч він чергував у палаті, адже дитину не можна було відключати від кисню й медикаментів і переносити до бомбосховища, де, як розповіла Федушка, зараз ночують лікарі й пацієнти "Охматдиту".

Відповідно до закону України Про затвердження Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, "військовий медичний персонал може мати легку особисту зброю для самооборони та захисту поранених і хворих".

Положення, що дозволяє медикам використовувати зброю для самозахисту, а також для захисту хворих і поранених, існує і в Женевській конвенції щодо захисту прав людини.

В надскладних умовах лікарі працюють Маріуполя, Сум, Чернігова, Харкова та інших міст, які атакувала російська армія.

«Ми тримаємося і намагаємося також якісно виконувати свою роботу, коли працюємо в операційній та чутно вибухи, зберігаємо спокій, і молимося. Працюємо швидко, і без паніки, відкинувши всі думки про те, що відбувається!.. Круто спостерігати які у нас єдність і гуртування!» - пише в Instagram Іван Фурсов, хірург Інституту загальної та невідкладної хірургії імені Зайцева у Харкові.

Лікарі вже не відчувають страху, натомість усвідомлюють ризики і готові до всього, в інтерв'ю "Голосу Америки" каже лікарка-інтерн Уляна Кащій, яка зараз чергує у державній лікарні у Києві.

«Абсолютно кожен, хто працює лікарні, знає, на що він пішов, тому що ці обстріли були вже в багатьох містах, і дуже сильні. І всі знають, розуміють на що вони йдуть, коли ідуть в лікарню, бо знають, що лікарня може стати мішенню», - каже вона.

При цьому чимало медиків працюють по кілька діб поспіль або живуть просто в лікарнях, "Голосу Америки" розповідає лікарка-інтерн Анастасія Моісєєнко, яка працює в одній з київських приватних клінік, що зараз функціонує як воєнний шпиталь.

«В перший день початку війни я спочатку не змогла дістатись до місця роботи, а потім зранку я поїхала і добиралась три години. І тому я вирішила пожити в лікарні. Тут нас є і сховище і тут є люди, які зможуть надати допомогу. Тому я тут серед друзів працюю вдень і вночі».

Російський снаряд влучив на подвір’я будинку: до "Охматдиту" привезли дитину з важкою мінно-вибуховою травмою

Перебоїв із постачанням ліків та їжі деякі медзаклади не відчувають завдяки зусиллям волонтерів та приватних організацій.

«Постачання в лікарні налагоджено дуже добре і медикаментів, і їжі. І заклади, і волонтери надавали лікарням їжу, якісь продукти в лікарню, щоб лікарня могла готувати», - каже Кащій.

Моісєєнко додає: «Навіть пацієнти приходять і пропонують якусь їжу чи препарати. Іноді це організація, іноді домовленість з аптекою. У нас працює «швидка», і каретами «швидкої» привозиться гуманітарка. У нас є працює польова кухня, і у мікрохильовках всі навчились собі готувати сніданки і вечерю. Я б хотіла дуже подякувати звичайним людям, які просто приходять із кульочками з ліками».

Чимало гуманітарної допомоги до шпиталів надходить з-за кордону. Лікарка з Києва Іванка Небор, яка проводить дослідження в університетській клініці в Огайо, розповідає, що зараз медпрепарати до України надсилають як різноманітні громадські організації, як-то Razom for Ukraine, так і численні лікарні у США та Європі.

«Насправді, справді дуже багато є лікарів, які самі контактують і кажуть: я можу піти до свого госпіталя і попросити допомогу. Це не просто шприци і рукавички, там дуже велика кількість медикаментів, це wound vac, я знаю, що моя клініка відправила wound vac, які допомагають ранам швидше заживати. І загалом я думаю, що якщо це буде продовжуватись, тривати ще декілька місяців, і судячи з усього, це буде, то Україна буде мати дуже багато сучасної медичної допомоги у всіх лікарнях», - каже вона для "Голосу Америки".

Шість років тому Небор заснувала громадську організацію INgenius, в команді якої зараз 35 лікарів. «Ми зараз максимально намагаємося перекладати готувати різні корисні публікації різні протоколи лікування, надання першої медичної допомоги. Також ми записуємо наші нові вебінари відео про знову таки про насущні проблеми: першу медичну допомогу, про збір аптечки в домашніх умовах».

Крім того, в INgenius створили базу з даними лікарів, які готові безкоштовно проводити онлайн-консультації. «В нас вже більше шестисот контактів лікарів по самим різним спеціальностям, які готові і погоджуються консультувати онлайн, - каже Небор. - Там також є мої контакти як ЛОРа, і люди, в яких немає можливості зараз сходити на прийом, їм не потрібно інтернеті шукати ці контакти. Вони є в нас у цій базі всі лікарі дали згоду на те, що вони готові давати ці онлайн-консультації. Посилання на цю базу можна знайти в нашій сторінці в Instagram, в нашому сайті, на нашій сторінці у Facebook».

Постійні новини про людські жертви й руйнування, безумовно, накладають відбиток на стані пацієнтів і самих лікарів. «З пацієнтами працюють психологи, у нас є соціальні працівники. Тому що часто під час виклику діагностують посттравматичний стресовий розлад у пацієнтів, інколи з працівниками потрібні заняття психологу повести, - каже Федушка. - Але медперсонал продовжує надавати допомогу, ми всі в строю, налаштовані на максимальну роботу».

Але попри втому й виснаження, медики відзначають, що відчувають неймовірну єдність. «Насправді, я ніколи не думала що, ми настільки організуємось з колегами, бо ми і так як велика сім'я. Але коли спілкуєшся вже який день, розумієш, що це твої люди, будь-хто може допомогти», - каже Анастасія Моісєєнко.

Водночас, після таких атак, як авіаудар Росії по пологовому будинку у Маріуполі, внаслідок якої, зокрема, загинула вагітна жінка та її ненароджена дитина, лікарі кажуть: виконуватимуть свій обов’язок і надаватимуть допомогу російським військовикам, але не зможуть залишатись безсторонніми.

«Наразі говорити, що медицина поза політикою – це неправильно, після того як в Маріуполі зруйнували лікарню, в якій я працювала, де працювала моя сестра, взяли в полон медиків і не випускають їх. Або після того як обстріляли пологові будинки, обстріляли найбільший дитячий центр у Києві, - розповідає Уляна Кащій. - Звичайно, ми завжди говоримо словосполучення «після перемоги», «коли ми переможемо» і так далі. Ніколи я не чула «якщо». Тому що іншого варіанту ми не уявляємо».

«Медики всі дуже цілеспрямовані, дуже впевнені, - каже Кащій. - Тобто тому що вони працюють і під час тривог, і під час обстрілів, тому що пацієнти є і нікуди не діваються, деяких просто не можна спустити у сховище, то вони дуже самовіддані. Й не можна бути самовідданими настільки, якщо ти не віриш у свою перемогу».

«Медики вірять в перемогу, - розповідає й Галина Федушка. - Ми переможемо однозначно, ми чекаємо щодня на перемогу і все будемо робити для того, щоб її наблизити. Настрій у нас патріотичний, тримаємося. Дякуємо нашій армії, нашим захисникам, нашому керівництву, нашому президенту, які роблять все заради нашої безпеки, а ми будемо робити все заради наших дітей».

«Я думаю, що медики – вони як армія, адже медицина й армія завжди йдуть поряд, - каже Небор. - Коли ти дивишся на роботу цих людей, коли ти дивишся на те, з як вони з якою віддачею вони це все роблять - як солдатів, як воєнних, тебе це надихає, мотивує, це породжує сили і віру в те, що ми на 100% переможемо, що ми зможемо перемогти Росію».

Джерело