24 березня - день пам'яті преп. Олексія Київського, Голосіївського

Преподобний Олексій Голосіївський (1840 – 1917), у миру Володимир Іванович Шепелєв, від народження був німим. Але коли Володимиру було 12 років, на Великдень сталося чудо: після того, як митрополит Філарет тричі звернувся до хлопчика зі словами «Христос Воскрес», юнак відповів «Воістину Воскрес».

І ось маючи 13 років від народження, отримавши благословення владики Філарета та материнський дозвіл, Володимир вступив до Києво-Печерської Лаври, де прожив понад 38 років, але змушений був її покинути.

У Голосіївській пустелі, де отець Олексій прожив двадцять один рік три місяці та двадцять чотири дні, настав розквіт його старечої діяльності.

Господь відвідував старця Олексія Своїми чудовими знаменами. Так, вночі, напередодні відкриття мощів святителя Феодосія Чернігівського 9 вересня 1896 р., старцю Олексію було видіння. Йому з'явився сам святитель Феодосій і наказово сказав: «Поминай моїх батьків». Отець Олексій відповів: «Святитель! Ти ж сам прославлений». Святитель Феодосій тоді пояснив отцю Олексію причину свого прохання: «Поминай на проскомідії, – говорив він, – вона вища за мою молитву...».

В останній рік свого життя старець був хворим, але не переставав приймати відвідувачів: «Я міг би піти від цієї суєти в богадільню і там зовсім заспокоїтися, але не можу кинути цих страждущих людей, які приходять до мене за допомогою».

Зустрічаючи кожного відвідувача, що приходив до нього, він звичайно казав: «Будь ласка, будь ласка, мій скарб». А під час прощання міг просто вручити відвідувачу три або п'ять рублів грошей зі словами: «На трамвай».

Але найбільше старець молився. Бувало так, що поради старця не приймалися відвідувачами, тоді він переставав переконувати свого гостя, ніби погоджувався з ним і навіть благословляв його на справу, яку він планував зробити; але коли той виходив з келії старця, батюшка починав молитися про його намір. І бувало, що людина, змінювала свій намір під впливом його молитов, або обставини так змінювалися, що неможливо ставало цій людині виконати свого бажання.

Преподобний нікого не відпускав від себе без повчання. Повчання його були короткі, але завжди виразні і відповідали саме на конкретні духовні запити людей, які приходили до нього. Наприклад,

До себе маємо ставитись суворо, а до інших – поблажливо.

Молитва, з'єднана з милостинею, є великою справою: сам на собі випробував.

Єдиний спосіб полегшення скорбот можливий сльозами, терпінням і молитвою.

Коли ні звідки не можна очікувати допомоги, тоді є небесна допомога.

Мощі преподобного Олексія знайдені у 1993 р. і нині спочивають у храмі Покрова Божої Матері Голосіївської пустелі.

Преподобний отче наш Олексію, моли Христа Бога за нас!