Світова екологія потерпає від російсько-української війни

Найбільші втрати у війні з Росією – це життя людей, життя й здоров’я українців. Маю на увазі всіх: хто загинув чи постраждав, дорослі й діти, наші герої захисники та медики, всі українці, кому доводиться відчувати тривогу війни.

Крім злочинів проти людей, росіяни щодня завдають збитків інфраструктурі та житловому фонду України, а ще чинять злочини проти довкілля. Страждає екологія та світова екосистема, від стану якої залежить якість життя майбутніх поколінь.

 За даними UNICEF 1,4 мільйона людей залишилися без водопостачання на сході України. Загалом більше 6 мільйонів українців зіштовхнулись із проблемами доступу до питної води. Ще 340 000 людей втратять водопостачання, якщо вичерпаються запаси водосховища в Горлівці.

Це критична проблема. Міста, а подекуди й області України не мають регулярного водопостачання та потрібних об’ємів питної води.  У регіонах, де велись бойові дії чи які були під окупацією, зруйновані мережі водопостачання, водовідведення та комунікації. Звичайно, багато цих водогонів були зношеними і потребували оновлення. Проте все ж вони працювали та забезпечували людей водою.

Незадовго до початку повномасштабного вторгнення Верховна Рада України ухвалила державну програму «Питна вода України» на 2022-2026 роки. Вона передбачає оновлення систем водопостачання та водовідведення. Зараз реалізація цієї програми на паузі. Але впевнений, після перемоги вона буде адаптована до ситуації в країні, переформатована й втілена.

 Водну інфраструктуру потрібно відновлювати, як і постраждале від дій агресора житло. Відсутність чистої води в містах, де проходять активні бойові дії, призводить до ще більшого поглиблення гуманітарних катастроф та потенційно виникненню епідемій.

 У програму «Питна вода України» необхідно внести зміни. Перш за все, вони торкнуться критеріїв відбору регіонів для оновлення водної інфраструктури. До початку війни був передбачений розподіл коштів на всі області України. Але ми вже розуміємо: найперше допомоги потребуватимуть регіони, що постраждали найбільше від російського вторгнення – це Київська та Чернігівська області, а також південь та схід України.

Відновлення водогосподарської інфраструктури у регіонах, що зазнали прямої агресії росії, вже розпочалось. Але це часткове відновлення. Капітальна відбудова розпочнеться після нашої перемоги або після отримання нами гарантій захисту чи припинення обстрілів.

Злочини проти довкілля – це воєнні злочини Росії проти України. Збитки від них мають бути компенсовані спеціальними репараціям. Тому фіксація всіх злочинів Російської федерації, в тому числі і проти довкілля важлива.

Дії Росії щодо довкілля в Україні – це екоцид, наслідки якого будуть відчувати багато поколінь.

 Війна відображається на усій екосистемі: вода, ліси, моря та повітря. Підірвані ракети та відпрацьована техніка залишають у ґрунті хімічні речовини та важкі метали. Вони ж можуть потрапляти у ґрунтові води, звідти у річки, і як наслідок – нести пряму загрозу здоров’ю людей і життю та популяції тварин.

На морях російські війська завдають атак портовій інфраструктурі Чорного та Азовського морів. Це забруднює води залишками нафтопродуктів і поширює отруйні хімічні речовини. За даними Генштабу ЗСУ, станом на 29 квітня, знешкоджено 8 одиниць морської техніки росіян: катери, кораблі та крейсер «Москва».

 З військової точки зору збільшення кількості техніки ворога, що затонула, – це добре. Але з точки зору екології – це велика шкода для морів.

 Негативні наслідки для екології мають і пожежі, спричинені бойовими діями та обстрілами окупантів. З 24 лютого Росія нанесла по території України 1900 ударів крилатими ракетами. Окрім цього, міста обстрілюють з важкої артилерії. Пожежі, які виникають після них, призводять до забруднення атмосферного повітря, ґрунтів та водних ресурсів. До того ж, коли розривається снаряд чи ракета, відбувається викид хімічних компонентів.  

Особливо небезпечними є пожежі в Чорнобильській зоні відчуження. Лише за один місяць російського вторгнення та окупації Київщини в районі ЧАЕС виявлено понад 30 осередків великих загорянь. У цій ситуації не варто забувати, що ліси після катастрофи 1986 року накопичили в собі значну кількість радіонуклідів. Дії окупантів у Чорнобильській зоні призвели до підвищення радіаційного фону.

Ядерний тероризм Росії – загроза не лише для України.

 Російські солдати захопили Запорізьку та Чорнобильську атомні електростанції. Вони підривали боєприпаси на майданчику ЗАЕС, пошкодили високовольтну лінію на ЧАЕС, яка постачала електроенергію для охолодження відпрацьованого ядерного палива. Нещодавно на критично низькій висоті над Хмельницькою та Запорізькою АЕС вкотре пролітали російські крилаті ракети. Коли йдеться про ядерну енергетику, одна помилка може коштувати життя на здоров’я сотням тисяч людей.

 Україна стала однією з найбільш замінованих країн світу.

 За перший місяць війни зафіксовано більше ста злочинів росії проти довкілля. Ускладнює проведення моніторингу екологічної ситуації замінування території. Фахівці пояснюють, що 1 день війни дорівнює 30 днів розмінування. Наразі масштаби оцінюють у 100 тисяч квадратних метрів. Тому можемо приблизно уявити, скільки часу знадобиться для повного розмінування країни.

 Російські війська навмисне зривають посівну і загрожують продовольчій безпеці багатьох країн світу.

 Війна впливає на зменшення посівних площ в Україні та в найближчому майбутньому призведе до продовольчої кризи в деяких країнах світу. Багато років Україна є одним з найбільших експортерів соняшнику, кукурудзи, пшениці, ячменю. За підрахунками експертів до 1,7 млрд осіб у різних країнах можуть зіткнутися зі голодом. Адже є певні держави, які на 90% залежать від нашого зерна. Маємо також розуміти, що навіть після завершення бойових дій не всі поля будуть придатні для посівної. Ті ґрунти, які забрудненні важкими металами, не можна буде використовувати для висадження різних культур. Це може призвести до негативних наслідків для здоров’я людей. Тому важливо після перемоги провести ретельний моніторинг стану ґрунтів, щоб знешкодити небезпеку. 

Сьогодні Україна стоїть на захисті безпеки багатьох країн Європи. Ми вдячні за зброю та політичну підтримку міжнародним партнерам, але щоденно закликаємо допомагати нам ще більше. З екологією ситуація дуже схожа. Екосистема України – не окремо існуюча одиниця, від неї не можна відсторонитись, вона міцно вмонтована у світову систему. Тому вже від сьогодні дуже розраховуємо на допомогу міжнародних організацій щодо розмінування території, відновлення водної інфраструктури, захисту безпеки наших атомних електростанцій й у багатьох інших напрямках. Також, будемо з колегами адаптовувати нашу законодавчу базу, щоб максимально застосувати в Україні міжнародну допомогу й можливості країн-партнерів.  

Едуард Прощук