Ігор та Євген — лікарі, які працювали в Бучі під час окупації

Завідувач неврологічним відділенням Ірпінської міської лікарні Ігор Ковальчук та лікар ортопед-травматолог Євген Репйов розповідають про життя в Бучі під час боїв та окупації, про перших пацієнтів, поранених дітей, роботу російських снайперів та "конвеєр" в операційній.

Лікарі про жахи окупованої Бучі

Ігор Ковальчук працює лікарем-невропатологом в місті Ірпінь. Згадуючи події початку війни лікар розповів редакції “Суспільного”, що навіть не дивлячись на свій 20-ти річний стаж, за свою практику ще не бачив такої кількості травмованих пацієнтів.

“Це і відірвані кінцівки, черепно-мозкові травми і кульові поранення в голову”, — розповідає Ігор.

Лікар ортопед-травматолог Ігор Ковальчук, Буча. Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Колега Ігоря, Євген Репйов стверджує, що окупанти не давали забирати поранених з вулиці. «Хто зміг сам дійти до лікарні, той доходив. Дуже багато хто залишився і без допомоги померли”, — продовжує розповідь лікар-травматолог.

Росіяни не дозволяли навіть забирати трупи, які лежали прямо в центрі міста. Відділення травматології були переповнені, поранених оперували 24/7.

Медсестра Людмила згадує, як вони оперували маленьку дівчинку Сашу. Дуже змерзла дитина прямо на операційному столі розповіла медикам свій страшний «секрет». Зі слів дитини, коли вони декілька днів укривались в бомбосховищі зі своїм батьком, то вона помітила, що її батько став дуже холодним і їй стало зрозуміло, що він помер.

“Боже, це ж в мене зараз мурахи по ногах бігають. Взагалі не можу”, — завершує свою шокуючу розповідть Людмила.

Майже весь лікарський склад виконував свою роботу до останнього дня евакуації. І навіть коли їм пропонували виїхати в перші дні війни, вони не змогли залишити своїх пацієнтів. Тому залишалися виконувати свої обов’язки, не дивлячись на військове вторгнення.