Війна знищує екосистеми на сході України. Що буде з ними після бойових дій — пояснює еколог

Голова Донецького обласного відділення Всеукраїнської екологічної ліги Олексій Бурковський працює в складі робочої групи при Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України над програмою післявоєнного відновлення нашої країни. Екологи пропонують різні варіанти ліквідації наслідків шкоди для довкілля. Саме про це наша розмова.

Невідомо, чи повернуться дикі тварини на Донеччину

Як війна вплине на екосистеми Донеччини?

В екології немає адміністративних меж. Не можу сказати, чим відрізняється вплив війни на Донеччині від, скажімо, Запоріжжя. Нічім. Специфіка одна: ми втрачаємо ті природні комплекси, які в тому числі входять до природно-заповідного фонду країни.

Ми втрачаємо промислові підприємства. І кожне, коли виходить з ладу, несе загрозу довкіллю. Кожна шахта, що примусово перестає працювати, додає нам всім проблем з відкачуванням підземних вод. Ці води несуть загрозу підвищення рівня засоленості ґрунтів, перетворюючи їх на солончаки. А потрапляння таких вод в річки буде змінювати і умови існування живих організмів в цих річках.

Якщо говорити про металургію, то це поводження з відходами виробництва. Дуже прикро, що питання, які не вирішувались раніше (а до війни це було заплановано на майбутні 2-3 роки) будуть відкладені ще. Наприклад, розчищення ріки Казенний Торець і будування сучасних очисних споруд в Мирнограді. Всім цим зараз ніхто не буде займатися.

Якщо говорити про природно-заповідний фонд Донеччини, то в нас тут були локальні перлини. Їх цінність для України була висока. Це наша Крейдова флора, Національний парк «Святі Гори», природно-заповідні об’єкти на півночі. Все це вже постраждало і, на жаль, буде страждати і далі внаслідок бойових дій.

Автор: архів Олексія Бурковського

Війна змінює і склад тваринного світу. Відбуваються міграції лисиць, кабанів, інших тварин на ділянки, де спокійніше. Вже помітили збільшення концентрації великих тварин в сусідніх з Донеччиною регіонах. Ті території, де були або тільки-но закінчились воєнні дії, непристосовані для їхнього життя. З Національного парку «Святі гори» тварини мігрували у лісосмуги, бо поруч не залишилося безпечних лісів. А ці території не підходять для відтворення популяції цих тварин. Те ж саме відбувається з птахами. І невідомо, повернуться всі вони на Донеччину чи ні.

Скільки потрібно часу для відновлення землі на сході?

Все залежить від того, де були бойові дії і яка ступінь пошкодження природних екосистем, ґрунтів. На даний момент робоча група при Міністерстві екології України розробляє план відновлення України після бойових дій, підраховує збитки, нанесені бойовими діями, розробляє градацію пошкоджених земель, щоб можна було з’ясувати для чого буде придатна та чи інша територія. Наприклад, якщо ми візьмемо ділянку ґрунту, що використовується в сільському господарстві, то досліджуватимемо, яку землю можна використовувати для вирощування продукції сільського господарства.

Тут повинна бути жорстка градація: ось цю землю можна використовувати для вирощування культур для харчування людей; ця ділянка може бути використана для вирощування технічних культур, наприклад, для так званих енергетичних культур.

І третій варіант — землі, які взагалі буде недоцільно використовувати в агросекторі після бойових дій. Вони мають бути законсервовані і на них просто будуть відтворюватися природні екосистеми: ліси, степи

Це повинно бути прописано на державному рівні?

Звісно. Ця програма від уряду, що розрахована на 27 міністерств, включає в себе плани по відтворенню всіх галузей, які є в Україні. І екологічна політика один з цих напрямків. Десь напрямки перехрещуються. Ці напрямки будуть координуватися і під них будуть розроблятися відповідні проєкти і програми. Проєкти вже подані. І учасники групи при Міністерстві вже проголосували за ті чи інші проєкти, зараз триває відбір проєктів, які почнуть реалізовувати у 2022. Сам же план розписаний до 2032 року.

Україна вже кандидат на вступ до ЄС, а значить Верховна Рада і Міністерство намагатимуться узгодити нашу нормативно-правову базу з європейською. Це буде доволі тривалий, масштабний процес по відновленню України і водночас по впровадженню тих європейських норм і стандартів, що мають масштабно реалізовуватися в Україні.

Одна з величезних втрат — унікальна крейдова флора і фауна

Є надія, що після перемоги в Україні почнуть ефективніше використовувати землі, що віддані під сільгосппотреби?

Ситуація зі збалансуванням різних ландшафтів складна. Є певні програми Європейського союзу, за якими у планах до 2030 року 30% земель ЄС мають стати природоохоронними територіями різного статусу захисту. І 10% території ЄС має отримати суворий природоохоронний статус, який відповідає нашим природним заповідникам. Фактично, де не можна робити нічого.

Тоді в Україні виникає проблема. З одного боку йдеться про продовольчу безпеку, з іншого — про екологічні стандарти. Але я хочу зазначити: на внутрішні потреби Україні вистачає тих земель, що використовуються. Навіть, скажу так: якщо б Україна вивела з обігу 2/3 орних земель, вона все одно продовжувала б годувати і себе, і ще щось залишалось би на експорт.

Водночас у нас величезний дефіцит природних екосистем: степів, боліт, лісів. Для порівняння — орні землі в Україні займають 57% площі країни, а в ЄС лише 25 %. У нас на папері 16% території країни це ліси, а в перенаселеній Німеччині ліси охоплюють 30% території. Наша надмірна розораність — прямий шлях до опустелювання, тому площу ріллі все одно потрібно скорочувати.

Автор: архів Олексія Бурковського

Будь-які речі стосовно консервації земель, розширення природно-заповідного фонду повинні здійснюватися планово. Тобто йде певний задум, розробка і втілення. Якщо це відбувається за форс-мажорними обставинами, то реалізовувати все це складно, бо одночасно доводиться і розробляти проєкти, і якісь перші кроки робити для їх реалізації. Враховувати якісь моменти, що виникають на шляху до цієї мети, то все це дуже непросто. І сказати що буде з аграрним потенціалом України важко. Будь-які речі, що стосуються відновлення, зміни балансу ландшафтів, мають відбуватися заздалегідь продуманим шляхом. Тобто, коли відбуваються такі стихійні, форс-мажорні ситуації, то це не той шлях, про який мріють екологи.

Проте ми не маємо забувати про «насіння життя». Ми понесли просто колосальні втрати по природно-заповідному фонду, по біорізноманіттю. Те, що трапилося в Національному парку «Святі гори», у Чорнобильському біосферному заповіднику, те, що Асканія Нова зараз перебуває в окупації — все це колосальні втрати.

І те, що відбулось з Національними парками, заповідниками, де порушений ґрунтовий покрив, де знищені дерева, яким десятки, сотні років. Це величезна трагедія. Ви ж розумієте, щоб відновити дерево, якому сотні років, потрібні сотні років

Якщо говорити про Донеччину, то одна з величезних втрат — унікальна крейдова флора і фауна. Взагалі у нас об’єкти природного фонду унікальні тим, що тут є види, що мешкають тільки тут і ніде більше. Це так звані види-ендеміки. Наприклад, у заповіднику «Кам’яні могили» є два види рослин, які мешкають лише там і ніде більше на планеті. І якщо там з ними щось трапиться, то це будуть втрати планетарного масштабу, не регіонального, не національного і навіть не континентального.

З чого потрібно починати відновлювати наші землі?

Перш за все потрібно розробити необхідні нормативно-правові механізми, потім відповідну програму і знайти фінансування, щоб відновлювати екосистеми. При цьому бажано розробити нормативно-правову базу так, щоб максимально допомогти природі відновитись самій з мінімальними витратами бюджету або стимулювати залучення до цього процесу недержавних коштів.

До початку реалізації проєктів доведеться робити розмінування. На деяких територіях доведеться проводити рекультивацію. На більшості територій достатньо буде розмінування і консервації, тобто припинити їх використовувати і дати можливість екосистемам відновлюватись там своїм природнім шляхом.

У нас є ще одна величезна проблема — це промисловий комплекс. Війна ще не закінчилась, а багато небезпечних промислових об’єктів постраждало, і з ними потрібно щось робити. Інакше їхній негативний вплив буде довготривалим. Якщо в нас руйнується, наприклад, шахта, то це загроза підтоплення, якщо там не буде відкачуватися вода. І загроза забруднення поверхневих та ґрунтових вод.

Так само можна сказати про металургійну галузь. Це величезні шламосховища, хвостосховища. Вони потребують відповідного догляду. І якщо, наприклад, це Маріуполь чи інші окуповані території, там ніхто не буде перейматись, що буде з ними. Потрібно постійно стежити, щоб цей шлам не потрапляв у морські води і не забруднював морські екосистеми. Звісно, неможливо ліквідувати ці загрози на територіях, які Україна не контролює. Там поки що неможливо виправити ситуацію.

Скільки часу у нас є на відновлення землі?

Дуже складно сказати. Я думаю, що це питання десятиліть. Багато чого буде залежати від політичної волі. Десь, можливо, від зміни поколінь у самій політичній еліті. Чим більше до міністерств і Верховної Ради будуть будуть потрапляти люди, які мають досвід у природоохоронній діяльності, тим швидше можна буде виправляти цю ситуацію саме виходячи з суто природоохоронних міркувань, а не поідвійних стандартів. Ну, і другий важіль, що важливо — це досвід наших західних партнерів по Східній Європі, Польщі, Словаччини, Чехії. Якщо ми оголошуємо, що ми є Європою, що ми будемо втілювати ті норми, стандарти, які є там, то, звісно, ми змушені будемо проводити реформи. Подобається це комусь, чи ні.

Джерело