Як працює "Парасолька"

Міста прифронтової зони на півночі Донеччини благають про допомогу. Бахмут, Сіверськ, Соледар зараз виживають лише за допомогою відчайдушних волонтерів. «Заїхав, швидко роздав гуманітарну допомогу, зробив фото і одразу назад», — так описують вони свої подорожі. Здавалося б, їхати сюди немає сенсу. Хто міг залишитися у цих палаючих війною містах? Виявляється люди тут живуть, чи скоріше виживають, і їх досить багато. Навіть діти є. Магазини та лікарні не працюють, через постійні обстріли містянам доводиться майже весь час сидіти у підвалах. Їжу готують у дворі на вогнищі. А тепер крім гуркоту вибухів їх лякає ще й наближення зими.

Благання жителів прифронтових міст почули молоді православні кияни з волонтерського руху «Парасолька», який діє при Свято-Вознесенському храмі УПЦ на Деміївці. На початку жовтня вони відправили до Бахмута та Сіверська по 6 пічок-«буржуйок», плівку для вибитих вікон та близько тонни продуктів. Координатор руху Олеся Медвідь каже, що це лише початок. Вони будуть старатися захистити від холоду і голоду якомога більше людей на Сході України.

Як розкрилася «Парасолька»

Годувати бідних киян громада Деміївського храму почала ще у буремні 90-ті роки. А вже у 2014-му настоятель Свято-Вознесенського храму протоієрей Павел Кирилов запропонував своїм молодим вірянам системно допомагати нужденним. Так з’явився волонтерський рух «Парасолька».

«Спочатку годували людей біля храму, а їжу готували у трапезній. Близько сотні людей приходило. А потім у отця Павла виникла ідея годувати додатково ще й на станціях метро. До нас приходили не лише бездомні, а й пенсіонери, інваліди. Потім почали робити благодійні обіди на Південному залізничному вокзалі», — говорить координатор руху Олеся Медвідь.

Почалося усе взимку. Кожного четверга хлопці та дівчата об’єднувалися у декілька груп, брали з собою термоси з чаєм, бутерброди, ліки і теплий одяг, спускалися у метро та розходилися по станціях. З часом до них звикла міліція, а бездомні стали вже чекати своїх благодійників з «Парасольки». Їх місія поступово розширювалася: волонтери почали допомагати бідним та хворим киянам, багатодітним сім’ям, пенсіонерам.

«Головне в молодіжному служінні не тільки нагодувати та обігріти. Важливіше налагодити добрі людські відносини, подружитися та побачити у нужденних людину — творіння Боже. Така дружба зміцнює в цих людях віру в Бога, в людяність та милосердя. А для молоді, це можливість відчути себе частиною спільноти, яка дійсно хоче жити по Євангелію та втілювати у життя Божі заповіді. За роки існування “Парасольки” траплялися різні випадки і я радий, що можу переосмислити деякі стереотипи. Так, серед безхатченків є неадекватні люди, алкоголіки та наркомани, дрібні злодюжки. Але приємно бачити, як молодий безпритульний піклується за стареньку, щоб їй вистачило бутербродів та чаю. Радісно від того, що безхатченки стараються привести себе до ладу, коли ми запрошуємо їх у храм на богослужіння» — розповідає протоієрей Павел.

— Чому саме «Парасолька»? — питаємо у координатора волонтерського руху Олесі Медвідь.

— Це отець Павел придумав. Під парасолькою ховаються у негоду, вона захищає людей. Це символ піклування про знедолених, — пояснює вона.

Чому ці молоді хлопці і дівчата вирішили допомагати людям? Олеся говорить, що по-перше, вони захотіли практично виконувати євангельські заповіді у своєму житті. Знедолені люди найбільше потребують уваги і допомоги. А по-друге, просто дуже шкода таких людей.

Годування та спілкування з бездомними волонтери вважають лише лайт-версією «Парасольки». Говорять, що справжня робота закипіла, коли почали піклуватися про здоров’я та долю своїх підопічних. Відновлювали їм документи, влаштовували до лікарень, допомагали повернутися у суспільство. Волонтери можуть годинами розказувати історії людей, у яких змінилося життя після знайомства з «Парасолькою».

Вчора бездомний — сьогодні волонтер

Костя був з неблагополучної сім’ї, виріс у дитячому будинку. Потім жив у підземному переході. Постійно пиячив і поступово втрачав людський вигляд. Йому було лише 28 років коли з ним познайомилися волонтери «Парасольки» і вирішили хлопцю допомогти. Поспілкувалися, зводили на сповідь та причастя. Потім відвезли у наркодиспансер, де його лікували від алкоголізму. А згодом влаштували у один з монастирів у Чернігівській області. Там він робив свічки, іконки, навчився читати Псалтир, постійно сповідався та причащався.

«Його життя змінилося, але нажаль у таких людей, як і в будь-кого, бувають падіння. Коли у нього з’явилися гроші, знову почав пити і повернувся до Києва. Для мене це була трагедія. Але він знову покаявся, повернувся у монастир і деякий час ще там прожив. Потім поїхав до Києва і став працювати. Мене дуже вразило його ставлення до мами, яка його покинула в дитинстві — він любить її не зважаючи ні на що і час від часу провідує», — говорить Олеся Медвідь.

Зараз Костянтин постійний прихожанин одного з київських храмів, а ще …волонтер. Теж годує та допомагає таким людям, яким колись був сам.

«Полковник» Сергій

Один з бездомних розказував, що у минулому житті був військовим, закінчив Київський Національний університет ім. Шевченка. Хто зна, чи так це було, чи ні, але було видно, що він освічена людина. Та горілка його згубила: втратив житло, сім’ю і став жити на вулиці.

«Спочатку він ще тримався, щось там продавав, якось виживав. А потім почав деградувати, з’явились рани на ногах. Стан був жахливий. Він просто сидів на стільчику, пив горілку і все. Ми говоримо йому: “давайте підемо до церкви на сповідь та причастя”. І він погодився. Кілька разів сходив, посповідався та причастився. Потім ми влаштували його у лікарню, а після одужання — поселили в гуртожиток. Він почав працювати і тепер не живе на вулиці, має роботу, веде активне життя. Став іншою людиною».

Не всі волонтерські історії завершуються так щасливо. Буває, що бездомні, яких «Парасолька» витягла з соціального дна, беруться за старе і знову повертаються до бездомного життя. Олеся Медвідь пояснює, що часто причина одна — самій людині не під силу кардинально змінитися, треба Божа допомога. А коли людина її не шукає, то знову опиняється на вулиці.

«Парасолька» зігріває

Найважче безпритульним людям взимку. Частина з них гріється на вокзалах, хтось в під’їздах, інші — на теплотрасах. Однак кожного року сотні бездомних обморожують руки та ноги, а деякі замерзають на вулиці. Волонтери «Парасольки» взялися виправити цю біду.

«В період сильних морозів ми майже щодня годували та поїли гарячим чаєм до трьохсот бездомних, роздавали зимовий одяг, взуття, ковдри. Допомагали обідами, продуктами, одягом, ліками, обігрівачами у пунктах обігріву на Дарницькому вокзалі, біля станції метро “Дружби народів” і на Центральному залізничному вокзалі в Києві. Викликали швидку допомогу для обморожених людей, а після лікування знаходили їм житло. Люди, які пережили стільки страждань, із вдячністю та радістю приймали допомогу, і в їх очах оживала надія на краще майбутнє», — розповідає Олеся Медвідь.

Координатором пункту обігріву на Центральному залізничному вокзалі столиці був волонтер «Парасольки» Віталій. Він приєднався до молодіжного руху три роки тому, кинувши роботу … у одному з київських банків.

«Якби мені років п’ять тому хтось сказав, що я перев’язуватиму гнійні смердючі рани бездомним, я б, напевно, розсміявся цій людині в обличчя. Тому, тут без Божого благословення тут не обійшлося і не обходиться. Бо у нашій роботі потрібні дуже міцні нерви. Я прийшов у “Парасольку” під час першого локдауну. У нашому банку всіх відправили на віддалену роботу. Минає тиждень і я розумію, що зовсім незатребуваний. Сижу на одному місці і нічого не роблю. Я якось ось так помолився: “Господи, якщо можна, спрямуй мене кудись, щоб я був комусь потрібний”. І мені трапляється стаття про те, що потрібен водій зі своїм транспортом на роздачу їжі для бездомних. Я думаю — чому ні? Давай спробую. Зателефонував, і мені сказали куди їхати. Ну і ось з того святого моменту я, власне, і є волонтером», — згадує Віталій.

Запрошуємо до «Парасольки»!

З початком війни роботи у «Парасольки» побільшало. Волонтери молодіжного руху почали допомагати біженцям та постраждалим з Бучі, Гостомеля та Ірпіня. Потім купували продукти і відправляли у Харків, Чернігів та Лисичанськ людям, які потерпали від обстрілів. Волонтери «Парасольки» регулярно роздають продуктові набори біженцям, опікуються православним храмом у Слов’янську — відправляють туди гуманітарну допомогу, а місцевий священик роздає її жителям міста.

18 серпня, напередодні свята Преображення Господнього, волонтер Віталій, привіз гуманітарну допомогу від фонду Блаженнішого Митрополита Онуфрія «Мир Вам» у Святогірську лавру. Дістатися монастиря у той час було практично неможливо, а йому це вдалося майже чудом.

«Коли ми заїхали в обитель, намісник лаври владика Арсеній як раз хрестив немовля на ім’я Даміан, який нещодавно народився у однієї з біженок. А пологи приймала інша біженка-фельдшер. Владика був дуже радий нашому приїзду, дякував Господу і Матері Божій, що напередодні свята Преображення отримали таку необхідну допомогу. Бо до цього місяць не було вільного коридору в лавру і туди ніхто не їздив», — розповідає Віталій.

Загалом за період з початку війни «Парасолька» передала постраждалим приблизно 100 тонн продуктів та іншої гуманітарної допомоги. Та тепер сам молодіжний рух просить допомоги — їм потрібні волонтери.

«До війни у нас було близько 30 людей, а зараз багато хто виїхав за кордон, і залишилося не більше половини. Але, звичайно, це не усі наші волонтери. Їх більше, тому що в наших інтернет-групах їх сотні, кожен допомагає по власних силах. Хтось, наприклад, приходить раз на місяць, інші — раз на два тижні. Тому завжди потрібні волонтери, які будуть працювати з нами: сортувати речі, відвозити ліки та продукти літнім людям, обдзвонювати наших підопічниї і т.п. Одним словом, запрошуємо усіх бажаючих до “Парасольки”!», — говорить Олеся Медвідь.

2 червня 2022 року, на Вознесіння Господнє, Літургію престольного свята у Деміївському храмі очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій. А після Літургії вручив церковні нагороди волонтерам «Парасольки» та подарував їм ікону Божої Матері. Отець Павел та його молоді сподвижники дякують Предстоятелю, а ще дуже вдячні Голова Синодального відділу УПЦ у справах молоді архієпископу Іоні за постійну допомогу та всім небайдужим людям, які підтримують їх.

«За роки існування “Парасольки” змінилося декілька поколінь волонтерів. Деякі хлопці та дівчата побралися та виховують своїх дітей, хтось виїхав, хтось займається іншими справами. Але у “Парасольці” всі вони здобули безцінний досвід служіння Богу та ближнім», — говорить настоятель Свято-Вознесенського храму протоієрей Павел Кирилов.

Православні волонтери зазвичай дуже цікаві співрозмовники. Один із них розказав нам не тільки про те кому і як вони допомагають, а ще й який від цього зиск мають самі. Ось його слова: «Волонтери отримують благодать. Ти втомлений, бо зробив 7-10 перев’язок за вечір, поки йде роздача їжі, але готовий обійняти весь світ і літати на крилах. Господь дає такі сили! Тобто ти працюєш заради свого ближнього, заради Господа Бога нашого — ось це найголовніше».

Ви можете допомогти «Парасольці» та їх підопічним:

ПриватБанк 
5168 7520 0012 6287 Переверзева Ольга
5168 7451 0893 6169 Медвидь Олеся

Джерело