«Я працюю в Антарктиді»: українські полярники — про свою роботу

29 декабря 2022

 

Українська антарктична станція «Академік Вернадський» розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Її головне призначення — проведення наукових досліджень з геофізики, біології, метеорології та океанографії. Для цього щороку на станцію відправляється експедиція у складі 10-15 полярників. Ми поспілкувались з учасниками цьогорічної — 27-ї Української антарктичної експедиції — та розпитали їх про специфіку життя й роботи на станції.

Анжеліка Ганчук,
метеорологиня

Про рішення долучитись до експедиції та відбір

Я мріяла попрацювати в Антарктиді ще зі студентських років. Але щоб сюди потрапити, науковцю потрібен досвід роботи. І от коли я вже мала достатньо досвіду, знань і внутрішню готовність, то подала документи й пройшла всі етапи відбору — фаховий, медичний та психологічний. Відбір серйозний, адже для цієї роботи недостатньо просто бути  хорошим науковцем, важливо також мати міцне здоров’я та риси характеру, які допоможуть прожити цілий рік на маленькому холодному острові в обмеженому колі людей. 

27-а Українська антарктична експедиція

Про роботу та дозвілля на станції

Метеорологи на станції працюють позмінно, зміна триває добу. Робочий день починається після шостої ранку. Протягом зміни що три години я передаю метеотелеграму з результатами спостережень за основними метеорологічними величинами: температурою повітря і води, тиском, напрямком і швидкістю вітру, хмарністю та іншими погодними явищами. Двічі на день вранці та ввечері, незалежно від погодних умов, метеорологу необхідно виходити на метеомайданчик для забору денних і нічних опадів, обслуговування приладів, вимірювання висоти снігового покриву та роботи з мареографом, який фіксує припливно-відпливні явища океану. Крім цього, ми вимірюємо концентрацію озону, щоб відстежувати характер змін озонової діри. 

Час від часу я виїжджаю на човні в океан для спеціальних гідрологічних досліджень. Також за допомогою георадарної зйомки ми проводимо постійний моніторинг льодовика нашого острова для відстеження тенденцій до наростання чи характеру танення. Серед інших завдань — відбір снігу з хуртовин та розбір профілю снігового покриву.

Фото з архіву Анжеліки Ганчук

Будь-які кліматичні зміни в Антарктиді помітні раніше, ніж в інших широтах, тож завдяки нашим спостереженням можна спрогнозувати зміни клімату по всій планеті. Ці та інші дані науковці використовують при розробці стратегії адаптації населення та економіки до змін в атмосфері на планетарному рівні.

Також дані зі станції Вернадського, як і з усіх інших метеостанцій в Україні й світі, слугують базою для роботи синоптичних і кліматичних моделей, на основі яких створюються синоптичні карти й прогнози. Наша робота тут є дуже цінною, адже даних з антарктичного кліматичного регіону надходить не так вже й багато.

Щодо дозвілля, то для мене найкращий відпочинок — це сон, малювання або прогулянка островом, коли погода це дозволяє.

 
На фото: станція «Академік Вернадський». Фото зі сторінки Національного антарктичного наукового центру

Про плюси та мінуси життя на станції

Найбільший мінус полягає в тому, що часто доводиться працювати вночі, тому складно вибудувати здоровий режим сну. Також мене засмучує відсутність свіжих овочів та фруктів. 

 А найбільше подобається те, що я працюю в умовах дикої природи, в стихії — серед гір, океану, криги та айсбергів чудернацьких форм. Інколи небо тут майже безхмарне і немає вітру. Тоді світить сонце і хмари переливаються всіма кольорами. На сонці сніг і крига блищать, а вода на десятки метрів поблизу айсбергів стає лазурового кольору, ніби тропічна лагуна. В ясні ночі на небі можна побачити рукав нашої галактики, незвичні сузір’я, безліч яскравих зірок. 

Фото з архіву Анжеліки Ганчук 

На противагу таким погожим дням тут, щоправда, нерідко буває й інша погода, зі штормовим вітром та сильним снігопадом, під час якого видимість падає до мінімуму. Зазвичай полярники не виходять за таких умов за межі станції, але мені навіть за такої погоди доводиться виходити й робити свою роботу. Бувало, що здувало вітром і доводилось повзти.

Про переживання війни далеко від дому

На щастя, ми маємо можливість стежити за подіями, коли дозволяють погода й зв‘язок, також дізнаємось подробиці зі спілкування з рідними. Отримувати страшні новини з України — це для мене найважче випробування під час перебування на станції. Тут негативна інформація сприймається ще гостріше, часом стає страшно й боляче, адже ми далеко і через це безсиллі. Але є і прекрасні новини про події, що ведуть нас до перемоги. Вони надають сили та віри.

Фото зі сторінки Національного антарктичного наукового центру

Ми з командою стараємось брати участь у зборі коштів на ЗСУ через різні донати, благодійні заходи, аукціони. Намагаємось підбадьорювати українців, особливо дітей, тому часто робимо прямі трансляції для шкіл. Також, як частина наукової антарктичної спільноти, ми доносимо інформацію про війну в Україні до наукових організацій з різних країн через відеозвернення та офіційні листи.

 

Сергій Гоголь,
біолог

Про рішення долучитись до експедиції та відбір

Про існування станції в Антарктиці я знав давно. Ще коли навчався в університеті, читав у пресі новину про передачу британської станції Україні. Ще тоді в мене з‘явилося бажання потрапити туди, але на той час навчання в аспірантурі та захист дисертації завадили подати документи до складу зимівників. А минулого року наткнувся на оголошення в інтернеті, подав документи і пройшов відбір на зимівлю. 

Відбіркових процедур було багато: професійна співбесіда, психологічна перевірка (бесіди на різні теми, відповіді на запитання, різноманітні тести), ґрунтовне медичне обстеження. Завершальний етап відбору — двотижневі польові збори, на яких нас ознайомлювали з усіма нюансами роботи на станції.  

Фото з особистого архіву Сергія Гоголя

Про роботу та дозвілля на станції

Робота біолога на станції полягає в дослідженні та моніторингу флори та фауни, прилеглої до цієї зони Південного океану. В мої обов’язки входять регулярний відбір зразків і дослідження морського та прісноводного зоопланктону, спостереження за птахами (пінгвінами, бакланами, мартинами) та ластоногими (морськими котиками й леопардами, тюленями). Особливо цікаво спостерігати за ними в період розмноження: початок шлюбних ігор, будування гнізд, відкладання яєць, вилуплення пташенят. 

На фото: дивовижні птахи і ластоногі Антарктики. Фото зі сторінки Національного антарктичного наукового центру

Виконувати таку роботу — це справжнє задоволення! Адже кожна видова популяція птахів чи ластоногих має свій виражений характер і поведінку. Надзвичайно цікаво підглядати за пінгвінами: як вони плавають та харчуються в морі, як пересуваються на суші, спілкуються, сваряться (таке буває в період гніздування). Вони своєю чергою теж часто виявляють цікавість і можуть підійти близько до людини, щоб «познайомитись».

Робочий день біолога на станції може відрізнятися залежно від пори року та погоди. Взимку це здебільшого робота по благоустрою станції та дослідження біологічного матеріалу. Наприклад, відбір проб дрібного зоопланктону в акваторії навколо острова. Найбільше роботи влітку (приблизно з кінця жовтня до кінця лютого). В цей період я проводжу збір біологічного матеріалу на суші й у морі та спостерігаю за тваринами й птахами. Зібрані дані дозволяють дізнатись більше про тваринний світ Антарктики, а також дослідити вплив зміни клімату не лише в межах досліджуваного регіону, а й в глобальному масштабі.

На станції є багато способів згаяти вільний час. Кожен вибирає те, що йому до смаку. Я, наприклад, до дня народження кожного полярника в‘яжу шапочку в подарунок. Також практикую тарологію. А гуртом з колегами ми варимо пиво.

Фото з особистого архіву Сергія Гоголя

Про плюси та мінуси життя на станції

Найбільші труднощі створюють погана погода та снігопади. Інколи намітає снігові кучугури до 3,5 метрів у висоту, і в обов’язки кожного учасника зимівлі входить розчищення від снігу певної території навколо станції. Адже черговий по станції мусить мати вільний доступ до приладів забезпечення життєдіяльності, які потребують постійного контролю. Спочатку було важко, потім звик. Головне — мати терпіння.

А найбільше подобається сама робота: спостереження за тваринами, особливо за пінгвінами. І ще я люблю нічні чергування. Вночі Антарктида зовсім інша, але не менш прекрасна.

Про переживання війни далеко від дому

Звісно, я хвилююсь страшенно, адже в Україні залишилися родичі та друзі. На щастя, на станції є інтернет, тож ми маємо можливість стежити за новинами й бути на зв‘язку з рідними. Ми з командою часто долучаємось до заходів на підтримку наших захисників. Наприклад, у День Української Державності (28 липня. — Прим. Ред.) взяли участь у кампанії вдячності нашим захисникам і захисницям #завдякитобі. Ми з колегами розказали, яку місію виконуємо на найвіддаленішому рубежі України, доки наші бійці тримають передові позиції, та використали жест, яким кожен охочий може подякувати воїнам без слів — приклали долоню до серця. А після звільнення Херсона наші полярники (лікар та системний механік) на спеціальному дороговказі біля станції встановили знак з назвою міста, інформацією про відстань до нього та кавунчиком 

Фото зі сторінки Національного антарктичного наукового центру

 

Василь Матковський,
лікар

Про рішення долучитись до експедиції та відбір

Я вирішив приєднатись до експедиції, тому що відповідав вимогам і мав потрібний досвід. Також мене мотивувала можливість бути корисним своїй державі, відкрити нові горизонти в професійній діяльності й водночас випробувати себе. До того ж друзі часто казали: «Ми бачили вакансію лікаря на станції “Академік Вернадський”. Подавай документи. Ти ж підходиш». Тож я подався на відбір на минулорічну — 26-ту Українську антарктичну експедицію, тоді мене взяли лікарем-дублером, а цього року я вже потрапив на зимівлю.

Відбір доволі серйозний — потрібно пройти фахову співбесіду та психологічне тестування. Після цього для кандидатів у зимівники організовуються спеціальні збори, на яких читають лекції з прикладних наукових дисциплін, розповідають про історію станції, правила безпеки та поведінки в Антарктиці, особливості підготовки до зимівлі тощо. Також збори — це можливість для учасників експедиції ближче познайомитись одне з одним та пройти процес «злагодження», адже команді потім цілий рік жити разом.

Фото з особистого архіву Василя Матковського

Про роботу та дозвілля на станції

Головні обов’язки лікаря на станції — моніторинг здоров’я команди та надання медичної допомоги зимівникам, а в літній період — ще й сезонному загону та гостям станції. Також я виконую наукові завдання у рамках державної програми антарктичних досліджень. 

Типових днів тут не буває, адже щодня доводиться виконувати різноманітну роботу. Ранок зазвичай починається з проведення психофізіологічних тестів команди, а потім долучаюсь до різних завдань. Це може бути, наприклад, забір крові для подальших досліджень, супровід біологів в морі, інша робота на острові чи в межах станції. Звичайно, якщо хтось хворіє — тоді я весь час знаходжусь біля пацієнта.

Серед недуг, які найчастіше турбують членів експедиції — побутові травми, морська хвороба, проблеми зі шлунком та головний біль. Але передбачити все важко, треба постійно бути готовим до будь-чого й буквально бути спеціалістом широкого профілю. Іноді, наприклад, доводиться виконувати роль стоматолога або проводити хірургічні операції. На випадок надзвичайних ситуацій ми маємо окремі плани, і кожен зимівник чітко знає, які дії він мусить виконати і за яких обставин.

Насправді час тут летить швидко, тому намагаюсь не гаяти його і на дозвіллі займатись професійним та особистим розвитком. На станції є чудова бібліотека, а також спортзал, тому я багато читаю і займаюсь на тренажерах. Інколи берусь за пензлі та фарби, щоб дати вихід творчій енергії. 

Про плюси та мінуси життя на станції

Найскладніше в експедиції для мене те, що більшу частину року ми живемо в закритому колективі й не маємо «живого» контакту з зовнішнім світом. Але ми всі свідомо на це йшли, тому тут просто потрібно змиритись. На щастя, зараз на станції є відносно стійкий і швидкий інтернет, тож ми можемо спілкуватись з рідними та близькими онлайн. Також певні складнощі створює погода, цьогоріч в нас багато снігу, тому ранок усі разом починаємо з фізичних вправ з лопатами.

Фото з особистого архіву Василя Матковського

Та з іншого боку зимівля на станції — це чудова можливість обдумати багато сфер власного життя, часу на це вдосталь. А ще — це унікальний досвід: щоразу, коли переступаю поріг станції, в мене таке відчуття, ніби я на іншій планеті, де діють особливі закони.

Про переживання війни далеко від дому

Війна стосується кожного українця, і полярники на станції — не виняток. Ми так само гостро переживаємо все, що відбувається в Україні. Щоранку моніторимо новини, обмінюємось думками й тривогами.  

Для мене доказом нашої сили й незламності є те, що Україна в умовах війни провела ротацію команд експедиції. Це демонструє всьому світові, що ми не лише боремось за свою свободу й незалежність, а й продовжуємо розвивати науку, зокрема в рамках міжнародних проєктів та зобов’язань.

Якщо говорити про мене особисто, то всю дорогу до Антарктики я провів з телефоном в руках: мав багато справ, пов’язаних з волонтерством. І доки Україна не переможе, я продовжу робити все можливе, щоб цю перемогу наблизити.

 

На фото: будні українських полярників. Фото зі сторінки Національного антарктичного наукового центру

Олег Курус,
кухар

Про рішення долучитись до експедиції та відбір

Це моя друга експедиція, вперше я зимував на станції 10 років тому. В перерві між цим працював у різних закладах в Україні, набирався досвіду, а потім зрозумів, що засумував за Антарктикою і хочу знову пережити цю пригоду. За 10 років на станції відбулось багато змін: зробили ремонт, оновили кухонне обладнання, закупили новий інвентар. Працювати стало набагато комфортніше. Також значно покращився асортимент продуктів, внаслідок чого збагатився раціон полярників. А от у природі практично нічого не змінилося.

Головною мотивацією їздити в експедиції для мене є можливість розвиватися у професії, експериментувати, знаходити нестандартні рішення. Працюючи в кафе чи ресторані, ти все маєш робити, «як книжка пише». Для всіх страв є своя рецептура, завжди є доступ до будь-яких продуктів і різноманітної техніки. Це класно, але я люблю, коли робота — це виклик, а не монотонна рутина, і Антарктика — саме те місце, де мені вистачає простору для фантазії. Рік роботи на станції — це крутіше за будь-який «МастерШеф».

Паски від Олега Куруса. Автор фото: Сергій Глотов

Про роботу та дозвілля на станції

Мій робочий день починається о 8 ранку. Спочатку я випікаю хліб (зазвичай роблю це через день), а потім починаю готуватись до обіду. Снідають всі окремо, тому що важко узгодити графіки. А обід і вечеря за розкладом — о 13:00 та 19:00 відповідно.

На сніданок полярники самі можуть взяти на кухні продукти та приготувати собі перекус. Це можуть бути пластівці з молоком, йогурт, бутерброди, печиво чи інша випічка тощо. Обід — це завжди перше, друге з м’ясом чи рибою, салат і компот. На вечерю також зазвичай готую гарнір з м’ясом або рибою і салат. Я намагаюсь зробити раціон насиченим та різноманітним і зазвичай прислухаюсь до побажань команди.

Улюблена страва полярників — бургери. Їхнє приготування — це особливий ритуал для мене. Я сам випікаю булочки, роблю соус, майонез, готую котлети зі свіжозмеленого фаршу чи риби. Люблять зимівники й українську кухню: традиційно раз на тиждень їмо борщ з пампушками і салом, також часто готую вареники з різними начинками. 

Олег готує улюблену страву полярників. Автор фото: Сергій Глотов

Щосуботи у нас урочисті вечері. Це традиція, яку започаткували ще англійці — колишні власники станції. Усі члени команди ошатно вдягаються та збираються разом, а я стараюсь приготувати щось оригінальніше та трохи урізноманітнюю вибір страв. Часто готую торти, нещодавно спік наполеон з бренді та горіхами вагою 5,3 кг — зимівники оцінили мій експеримент.

Продукти на станцію завозять всі одразу разом з експедиційною групою з розрахунком на цілий рік. Протягом року більше постачання немає, але коли приїжджає сезонний загін для ремонтних чи наукових робіт, тоді можуть поповнити запаси продуктів, які швидко псуються. Те, що можна заморозити — морозимо, з іншими продуктами вигадую різне: варення, консерви, соління. Хіт цієї зимівлі — бананове варення, яке я зробив, аби банани не зіпсувались.

Я працюю 6 днів на тиждень. У неділю в кухаря вихідний, тому кожен член експедиції раз на кілька місяців заступає на недільну зміну на кухні. Вони самі вирішують, що хочуть приготувати. Я лише видаю продукти й допомагаю, якщо попросять.

У вільний час я люблю кататись на лижах, гуляти островом, дивитись на пінгвінів і тюленів (зараз у них народились малюки і за ними дуже цікаво спостерігати). Повірте, ні фото, ні картинка в телевізорі ніколи не зможуть передати всю красу цього місця. Також часто граю з колегами у більярд, шахи чи дартс. 

 
На фото: неймовірна природа Антарктики. Фото зі сторінки Національного антарктичного наукового центру

Про плюси та мінуси життя на станції

Найскладніше у роботі кухаря, як на станції, так і в будь-якому іншому місці — відповідати на запитання: «А що ти сьогодні приготуєш?». Непросто зробити різноманітне меню з тих продуктів, які ми маємо, і щоб при цьому всі були задоволені. Але мені здається, що я непогано справляюсь.

А головний плюс у роботі на станції для мене — це свобода дій. Тут ти сам собі господар: ніхто не заважає і не вказує, що готувати і як. Крім цього, це унікальна можливість набратися досвіду з приготування різних страв — від супів до десертів.

 
Український борщ для українських полярників. Автор фото: Сергій Глотов

Про переживання війни далеко від дому

Як і всі українці, ми починаємо день з новин, регулярно донатимо на ЗСУ й долучаємось до різних благодійних ініціатив. Нещодавно був проєкт «Кава з полярниками», також Національний антарктичний науковий центр проводив благодійний аукціон для допомоги одному з підрозділів, де воюють наші ж полярники. У межах цих акцій люди донатили кошти та вигравали можливість поспілкуватись з кимось із нас. Ми робили для переможців відеоекскурсію станцією, відповідали на різні запитання. На зібрані кошти придбали антидронову рушницю, яка вже на фронті. Загалом робимо все, що в наших силах, аби підтримати Україну та українців.

 
Олег Курус. Автор фото: Сергій Глотов

Кілька порад від полярників, як рятуватись від холоду 

Зважаючи на нинішню ситуацію, коли росія тероризує український народ атаками на критичну інфраструктуру, а влада попереджає про небезпеку залишитися без електроенергії та опалення на довгий час, ми не змогли не запитати полярників про те, як вберегти себе від холоду вдома та надворі. А вони з радістю поділились кількома практичними рекомендаціями. 

Придбайте термобілизну — це справді дієва річ, яка допомагає утримувати тепло. А теплий верхній одяг та взуття купуйте на 1-2 розміри більші. В тісному одязі людина швидше замерзає.

Подбайте про максимальне утеплення приміщення: заклейте щілини вікон і балконних дверей. Аби не мерзнути вночі, можна спати у спальному мішку або навіть встановити посеред кімнати невеликий туристичний намет й ночувати в ньому. В обмеженому просторі намету буде легше зігрітися.

 
 

А ось кілька лайфхаків, як захиститися від переохолодження та обмороження, перебуваючи на морозі 

• Постійно рухайтесь. А якщо треба деякий час стояти/сидіти на одному місці, ворушіть пальцями, ногами, руками.
• Аби зберігати тепло, організму треба багато енергії, тому не виходьте на холод голодним або беріть з собою перекус.
• Користуйтесь кремом для рук та обличчя, а губи змащуйте гігієнічною помадою чи бальзамом. 
• Вдягайте кілька шарів одягу, між якими буде залишатися простір. Максимально закривайте всі ділянки тіла: вдягайте теплі рукавички, шапку, а зверху ще капюшон. Для захисту обличчя можна використати баф.
• Не намагайтесь зігрітися алкоголем. Він дає примарне відчуття тепла тільки на перший час, а потім навпаки сприяє переохолодженню.

Джерело