Як за рік великої війни погіршилися екологічна ситуація в Україні

Російська армія одна за одною знищує населені пункти в Україні. Ракети потрапляють до будинків, інфраструктурних, культурних об'єктів. Деякі міста та села через рік війни практично стерті. Крім видимих збитків, є і той, який на перший погляд не помітний, але в перспективі може призвести до незворотних наслідків. Війна надзвичайно негативно впливає на навколишнє середовище, але масштаби цього впливу виміряти та оцінити, доки ведуться бойові дії, неможливо. 

Війська Росії обстріляли територію шахти «Торецька» у місті Торецьк, 28 червня 2022 року. Фото: ДСНС

Екологічні збитки — близько 2 трильйонів гривень

Думка, що екологічна ситуація погіршується тільки в тих областях, де йдуть інтенсивні бої, насправді помилкова. З 24 лютого 2022 року громадська організація «Екодія» моніторить випадки потенційної загрози довкіллю внаслідок агресії. Волонтери зафіксували вже 841 такий випадок у всій Україні. Сюди входять пожежі на нафтобазах та звалищах, обстріл атомних станцій, морських портів, складів небезпечних відходів. У трійці антилідерів, до речі, не Донбас, а Дніпропетровська, Миколаївська та Харківська області. Тут зафіксовано найбільше ударів по промислових та енергетичних об'єктах.

Пожежа на нафтобазі у Василькові, 27 лютого 2022 року. Скріншот

За даними Державної екологічної інспекції, за час війни понад 280 тисяч квадратних метрів ґрунту забруднено небезпечними речовинами. Мова про всю Україну. Понад 59 тисяч гектарів лісів та інших насаджень випалені ракетами та снарядами, зокрема ліси Святогір'я. Величезні території заміновані.

«З початку повномасштабної війни Держекоінспекція зафіксувала вже понад 2303 випадки збитків, завданих навколишньому середовищу. На сьогоднішній день розрахунки ведуться за різними напрямками. Сума збитків через забруднення та засмічення земель становить понад 845 млрд грн, атмосферного повітря — 998 млрд грн, водних об'єктів — 56 млрд грн. Загальна сума збитків — близько 1,9 трлн. грн.», — каже заступник голови Управління Міністерства захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України Олександр Ставнійчук.

Окрім цього, на даний момент окуповано 514 об'єктів природно-заповідного фонду. Усі вони перебувають під загрозою зникнення. Захоплено національні парки «Великий Луг» та «Приазовський» у Запорізькій області, «Меотида» у Донецькій області, «Кременські ліси» у Луганській області, «Білобережжя Святослава» у Миколаївській області, «Джарилгацький», «Нижньодніпровський», «Олешківські Піски» , «Кам'янська січ» та «Азово-Сиваський» у Херсонській області.

Екологічні проекти, реалізовані до повномасштабного вторгнення, російська армія буквально перетворила на попіл. Наприклад, у Маріуполі напередодні великої війни модернізували інфраструктуру з переробки та утилізації твердих побутових відходів. Також тут рекультивували один із сміттєвих полігонів, де почали видобувати біогаз. У Бахмуті у грудні 2021 року закінчували будівництво станції із сортування сміття. Відходи планували відправляти на переробку. Тепер усе це у минулому. Росія нічого подібного не будує, а на маріупольський полігон скидають тонни будівельного сміття, що призводить до пожеж і тління.

Донбас: підтоплення шахт — бомба уповільненої дії

Донбас, як промисловий регіон, і раніше був одним із найзабрудненіших. Після окупації частин Донецької та Луганської областей 9 років тому прокремлівські ставленики особливо не думали про довкілля. Тому тут досягла катастрофічних масштабів проблема затоплення шахт. Вугільні підприємства не консервували, що потрібно, якщо вони перестають працювати. Натомість, наприклад, шахту «Юнком» у Єнакієвому просто затопили. Це підприємство відоме тим, що у 1979 році тут здійснили промисловий ядерний вибух. Що тепер відбувається на «Юнкомі» — невідомо. Цілком можливо, що радіоактивні частинки через ґрунтові води потрапляють у річки Кальміус та Сіверський Донець.

Станом на червень 2022 року через обстріл припинився водовідлив на десяти шахтах у Донецькій та Луганській областях. Серед них — шахта імені Сургая та «Південнодонбаська» біля Вугледару, чотири шахти ДП «Первомайськвугілля» та чотири ДП «Лисичанськвугілля» у Луганській області. За словами голови Незалежної профспілки гірників України Михайла Волинця, затоплення загрожує також шахтам «Центральна» ДП «Мирноградвугілля» та «Курахівська» ДП «Селідоввугілля».

Небезпека підтоплення у тому, що забруднюються ґрунтові води. Вони потрапляють у ґрунт. Території стають непридатними для сільського господарства, а вода зі свердловин та колодязів небезпечна. Наприклад, у 2020 році фахівці взяли проби води у Торецьку та на околицях міста. На думку екологів, на той момент цей район був найуразливішим через затоплення шахт на окупованих територіях. З 20 проб ґрунтових вод тільки дві були наближені до норм питної води. Наразі провести подібні дослідження неможливо.

Війна підвищує загрозу екологічній катастрофі у регіоні. Фото: Новини Донбасу

«Наскільки я знаю, нових даних про стан шахт на окупованих територіях практично немає. Зараз іноді можна зустріти у ЗМІ новини про закриття шахт та вивезення обладнання на окупованих територіях, але цього недостатньо, щоб оцінити ситуацію із затопленням. Звісно, через затоплення шахт на окупованих територіях з 2014 року спостерігалося збільшення припливу підземних вод, які надходять до деяких шахт на територіях, підконтрольних Україні (наприклад, шахта "Золоте", Селидівські шахти). Тоді це вимагало потужнішого обладнання для водовідливу, очисних споруд та інженерних заходів, тобто масштаби (принаймні на неокупованих територіях) не були катастрофічними», — коментує «Новинам Донбасу» спеціалістка з енергетичної політики міст ГО «Екодія» Анастасія Бушовська.

За словами експертки, затоплення шахт після 24 лютого 2022 року на новоокупованих територіях та у зоні бойових дій ускладнює ситуацію.

«Щоб дізнатися реальну ситуацію із затопленням, потрібен доступ та можливості моніторингу на цих територіях. А їх під час активних бойових дій немає. Наразі можливий лише моніторинг за допомогою ГІС-технологій. Так можна оцінити, наприклад, забруднення ґрунту. Факт того, що доступ обмежений, і ми не можемо дізнатися, що відбувається з шахтами, що затоплюються — це бомба уповільненої дії у нас в руках. І немає цього годинника, який би показав, скільки часу в нас залишилося, бо все залежить від розташування окремих шахт, перебігу бойових дій та ступеня руйнувань», — каже експертка.

Анастасія Бушовська впевнена: що швидше Україна поверне території, то менших збитків буде завдано від затоплення. Водночас, на її думку, відновлювати такі шахти з метою вуглевидобування немає сенсу.

«Це неможливо, тим більше, що відновлення має відбуватися за принципом "краще, ніж було". І треба буде подбати про безпечну консервацію шахт та земель, рекультивацію земель та відновлення міст з переорієнтованою та диверсифікованою економікою. Доведеться створити безпечні умови, за яких люди захочуть повернутися у відбудовані, а місцями створені заново міста», — вважає Анастасія Бушовська.

Забруднення повітря — проблема не лише України

Забруднення ґрунтових вод — лише одна грань війни. За словами спеціалістки зі сталого землекористування ГО «Екодія» Лорини Федорової, внаслідок бойових дій третина українських земель стала ризикованою для сільського господарства.

«Це означає, що територія замінована та потенційно небезпечна. Фермери втрачають своє життя через те, що земля ретельно не обстежена. Ґрунти є невідновлюваним ресурсом, вони формуються протягом тисячі років. Тому темпи відновлення ґрунтових ресурсів будуть для нас дуже повільними. Проблема забруднення не лише через замінування, а й через хімічне, фізичне, механічне порушення структури ґрунту. Ґрунти можуть стати небезпечними», — каже Федорова.

Піротехніки із Донецької області оглядають вибухонебезпечний предмет у полі, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Вона уточнює: те, що росте на такій землі, може бути токсичним. Тому на Донбасі, за словами експертки, будуть території, абсолютно не придатні для життя та сільського господарства. Найімовірніше, їх законсервують.

Ще одна грань щодо забруднення — це повітря. Навесні та влітку минулого року російські війська методично били по українським нафтобазам. В результаті згоріло понад 680 тисяч тонн нафтопродуктів. Екологи підрахували: при горінні нафти у повітря виділяється стільки ж забруднення, скільки виробляє за місяць транспорт Києва. Також у липні 2022 року внаслідок удару ракетою у Миколаєві було зруйновано текстильну фабрику. Під час пожежі, за даними Мінприроди, згоріло 145 тонн поліефірного волокна та 313 тонн регенерату. Це хімічні речовини, які потрапляють у повітря та переносяться вітрами на великі відстані.

Крім того, на Донбасі знаходяться 200 із 465 українських хвостосховищ. Це комплекс споруд та обладнання, де зберігаються промислові відходи та токсичні речовини інтенсивної гірничодобувної, хімічної та енергетичної промисловості регіону. Багато з них перебуває практично на лінії зіткнення. На думку західних журналістів, у той час, коли у людей укоренився страх перед ядерною катастрофою, витоки на хвостосховищах викликають не менше занепокоєння. Адже вони зберігають токсичні мул та воду, а також мінеральні залишки видобутку корисних копалин. Якщо їх не обслуговувати, хвостосховища можуть бути пошкоджені та призвести до витоку забруднених стічних вод.

Експерти вважають: з огляду на масштаби екологічної катастрофи програми з відновлення потрібно розробляти вже зараз. Частину збитків планують стягнути з агресора. Згідно з Женевською конвенцією, злочини проти довкілля вважаються частиною військових злочинів. Тому всі випадки документуються з метою подання позовів до міжнародних судів. Проте, чим довше триває війна, тим незворотнішими є наслідки для довкілля та здоров'я населення не тільки в Україні, а й у самій Росії, а також Білорусі, Молдові та більшій частині Північної Європи. Довгостроковий екологічний збиток включає постійне забруднення, аж до втрати екосистем, родючих грунтів і засобів до існування. 

Джерело