"Не достатньо співчувати, потрібна пряма участь". Історія легенди американської трансплантології, який оперує в Україні

Один з найкращих американських хірургів-трансплантологів Роберт Монтґомері, директор Інституту трансплантології клініки Ланґон Нью-Йоркського університету вже кілька разів з початку повномасштабного вторгнення відвідував Україну.

У світі американської медицини прізвище Монтґомері відомо не лише через його революційні підходи у роботі, а й через те, що він сам пережив трансплантацію серця. У 27-річному віці інтерн-хірург дізнався, що має генетичне захворювання серця. Тоді йому вперше імплантували дефібрилятор.

За свою кар’єру він зробив більше двох тисяч пересадок нирок. У 2010-му навіть потрапив до Книги рекордів Ґіннеса за виконання найбільшої кількості трансплантацій нирок в день.

Роберт Монтгомері під час однієї з операцій по пересадці нирки

Проте, у 2018-му, перебуваючи на межі життя та смерті, став пацієнтом свого власного інституту, очікуючи на пересадку серця. Операція пройшла успішно і Роберт Монтґомері повернувся до операційного столу.

Вже за три з половиною роки, навесні 2022-го легенда американської трансплантології, почувши новинах про те, що відбувається в Україні, зрозумів, що має допомогти.

 
Роберт Монтґомері за свою кар’єру зробив більше двох тисяч пересадок нирок. У 2010-му навіть потрапив до Книги рекордів Гіннеса за виконання найбільшої кількості трансплантацій нирок в день - десять.

Через війну люди вмирали, чекаючи на трансплантації

«Я відчув моральний обов’язок, безпосередньо долучитися до цього. Я не вважав, що достатньо просто співчувати чи говорити про це. Це була одна з тих речей, яка вимагала прямої участі», - розповів він Голосу Америки.

Монтґомері зв’язався зі своїм польським колегою і запитав, що він може зробити. Колега відповів, що польська система охорони здоров'я справляється, а от українські колеги потребують допомоги. Тому хірурги вирішили організувати онлайн зустріч, щоб усе обговорити. На зустрічі від України були присутня команда львівських трансплантологів на чолі з Ігорем Гуменним.

Монтґомері згадує, що українці сказали його колезі, що найбільшою допомогою було б приїхати до України та допомогти їм з операціями.

«Бо те, що ми могли зробити віддалено було дуже обмеженим. А тоді усі зусилля системи йшли на надання термінової допомоги, пов’язаної з війною, а лікування раку та трансплантологія – їх не пропонували. І люди вмирали, чекаючи на трансплантації», - додає трансплантолог.

Незважаючи на небезпеку та свій стан здоров’я Монтґомері одразу погодився приїхати. Про те, що він збирається до України, до останнього моменту не знала навіть його дружина. Він її повідомив за дві години до вильоту. Перша поїздка була у травні. Каже, досі пам’ятає, який хаос був на кордоні з Польщею. Перехід зайняв десять годин.

«Ми перейшли кордон о 10-ій годині вечора. Вже почалася комендантська година, і тому солдати зупиняли нас. І коли ми дісталися Львова, була темрява, усе світло було вимкнене. А наступного ранку у нас було заплановано дві трансплантації. Тож ми поспали кілька годин, а потім взялися до роботи», - згадує він.

Ігор Гуменний та Роберт Монтґомері по дорозі в Україну

Український хірург-трансплантолог Ігор Гуменний, який і запросив Монтґомері, а потім особисто зустрічав його в Польщі згадує: перше питання, яке він поставив легенді американської трансплантології було – чи не боїться він. Відповідь, за словами Гуменного, запам’яталася, і не залишила жодних додаткових запитань.

«Він сказав: «Ви ж розумієте, що я після трансплантації серця. І після того, як я отримав свій орган, нове серце, я розумію, що маю додатковий час для життя. І я хочу цей час використати, допомагаючи тим людям, які цього потребують», - каже Гуменний. За його словами сам факт того, що така людина приїжджає в Україну у такий непростий час, «показує нашим недругам та ворогам неймовірний рівень підтримки».

У Львові американський хірург провів тиждень. За цей час він разом з українськими колегами зробив чотири трансплантації. Каже, через мовний бар’єр було трохи складно комунікувати з медсестрами. До того ж, за його словами, американський та український протоколи відрізняються. Проте усі операції були успішними.

Під час першого візиту Монтґомері разом з українськими колегами зробив чотири пересадки

«Я сказав своєму колезі, Максиму, який спеціалізується на трансплантації нирок та легень: «Давай, першу зробимо так, як ти це робиш, а другу – так я роблю. І ми обидва навчимося дечому», - згадує лікар.

З Америки лікар привіз п'ять валіз інструментів для колег зі Львова

Монтґомері каже, що увесь час, поки він був у лікарні, записував ті речі, яких бракувало українським колегам: інструменти, нове обладнання.

«Я все це записував, бо розумів, що коли я повернуся до США, можливо, я би міг зібрати кошти та допомогти отримати нове обладнання», - додає хірург.

До України Монтґомері вдруге повернувся у жовтні. Приїхав не з порожніми руками. У Нью-Йорку разом з дружиною та колегами з лікарні він зібрав більше 300 тисяч доларів. Його клініка на ці кошти закупила інструменти та обладнання, яких бракувало у Львові.

Тож, коли він повернувся в жовтні, то віз з собою приблизно 50 кг інструментів та обладнання.

«Це всі інструменти, які ми використовуємо під час трансплантації нирок, печінки чи навіть серця. Нові ретрактори, які дозволяють забезпечте більш чітке операційне поле. Багато речей, які я використовую під час операцій: апарати УЗД, налобні ліхтарики для хірургів», – розповідає він.

Гуменний чудово пам’ятає ту другу зустріч. Він поїхав забрати Монтґомері з аеропорту у Кракові.

«І я бачу виїжджає професор, відома у світі особистість з п’ятьма сумками на возику. Каже, що це інструменти для мого відділу. Я кажу: «Як отак в руках привезли?» Він каже, що так, без проблем», – розповідає Гуменний.

Каже, старі апарати УЗД погано працювали, а нові, які привіз Монтґомері – високої професійної якості і були дуже потрібні українським лікарям.

Інструменти, які привіз до Львова Монтґомері, були вкрай потрібні українським хірургам-трансплантологам

Друга поїздка відбувалася під час масованих атак росіян на енергетичну та цивільну інфраструктуру, тому вона супроводжувалася постійними повітряними тривогами. І коли американець заходив до будівлі, у першу чергу дізнавався, де бомбосховище. Каже, захопленим тим, як українські лікарі працюють у таких умовах.

«Світло вимикається і мають увімкнутися генератори. І ось ці жахливі кілька секунд, які здаються хвилинами, коли все перемикається, все стає темним. Зупиняється вентилятор, машини ЕКГ... Це жахливо працювати в таких умовах», - ділиться він враженнями.

Монтґомері готується до третьої поїздки в Україну. Гуменний каже, цього разу знову операційні дні будуть поєднані з консультаційними. І вони вже складають перелік складних випадків, де їм би допомогла консультація легенди трансплантології.

Монтґомері, у свою чергу, не хоче обмежувати допомогу лише однією сферою. Побачивши, скільки українців потребує протезування та психологічної допомоги, він намагається організувати збір коштів та започаткувати спільні з його клінікою проекти для львівського реабілітаційного центру «Незламні».