Як ми конференцили або 2 дні з життя волонтерів організації «Молодість не байдужа»

«4-5 червня на території бази відпочинку села Войково відбулася конференція, присвячена роботі волонтерів з дітьми-сиротами , які знаходяться в дитячих будинках... учасники виступили... обговорили... дійшли висновків...» — такою могла бути ця стаття, звичайна собі стаття про звичайний собі захід. Однак, пригадуючи події цих двох незвичайних днів, 4 і 5 червня, менше всього хочеться втискувати свої враження в шаблонні словосполучення та звороти. Тож...

Спочатку був Петро. Ми зустрілися на метро Чернігівській. Я був радий його бачити, бо, по-перше, ми не бачилися з добрий місяць, а по-друге — хто ж-бо не радий бачити Петра? Згодом підійшло ще кілька чоловік: добре знайомих за поїздками в дитячий будинок у Боярці, трохи знайомих за іншими поїздками і зовсім геть незнайомих. Дочекавшись всіх, хто мав поїхати і при цьому не відмовився і не проспав, ми сіли у автобус.

...прибули на базу десь об одинадцятій. Одразу стало зрозумілим, що все тут сприяє проведенню плідної конференції: і мальовнича місцевість, і тримісні номери, і їдальня, і озеро, і спортмайданчик, і навіть два мангали за рогом. Хто ж-бо проводить конференції без мангалу? Окрема і велика подяка господарям бази Олексію та Наталії за їх гостинність.

Привітавшись і перезнайомившись, склавши речі в відведені кімнати, з почуттям смирення і відповідальності, учасники попрямували до... звичайно, їдальні, де їх чекали гарячі млинці з сиром і холодне домашнє молоко (тут варто подякувати Тетяні та Артему, чиї невтомні руки годували всю волонтерську компанію на протязі двох днів). Заморивши таким чином черв’ячка, компанія волонтерів, під керівництвом Аліни, зручно розташувалася собі в тіні навісу, де і почалася сама конференція.

Суботнє засідання було присвячене по-більшості особистому досвіду спілкування і роботи волонтерів з дітьми. А позаяк і волонтери були різні, з різними підходами та досвідом роботи, і дитбудинки несхожі один на інший, то й досвід виявився різноманітним, можна навіть сказати — неповторним. З іншого боку, окреслились теми, важливі для багатьох присутніх, такі, як взаємовідносини між дітьми, небажання дітей вчитися, слабка увага, неввічливість. Аліна розповіла про цікавий досвід листування з дітьми і те, як самодіяльність волонтерів може нашкодити спільній справі.

Згодом, втомившись від балачок, волонтери піднялися з насиджених стільців і прийняли участь в командному тренінгу на спортмайданчику, що пройшов під керівництвом Ольги. В ігровій формі учасники вчились командному прийняттю рішень, узгодженості дій і довірі одне одному.

Втомившись від такої різноманітної програми, залишок суботи волонтери займались активним відпочинком: купались, спілкувались, приймали сауну, займались спортом.

Вечір зустрів волонтерів ароматами багаття і шашлику, за що окремий привіт Антону та Віктору. В дружній, підігрітій багаттям та кухлем чаю з чебрецем, атмосфері, на радість всім сусідським котам і собакам, відбулася церемонія прощання з днем минувшим і зустрічі дня прийдешнього. В програмі церемонії були пісні під гітару і без, танці та невимушене спілкування.

Другий день конференції був присвячений розгляду пропозицій з поліпшення якості роботи волонтерів і носив дещо дискусійний (подекуди — дуже навіть дискусійний) характер, не дивлячись на певну сонливість присутніх, розморених смачним обідом та палючим сонечком. Зокрема, розглядалися переваги і недоліки групової і індивідуальної форм роботи, способи мотивації, проведення профорієнтаційних заходів та ін.

...Я повертався додому умиротворений, втомлений тією приємною втомою, що зазвичай виникає після довгої та цікавої мандрівки, з теплим відчуттям приналежності до колективу гарних людей, що займаються корисною і важливою справою. І нехай цей шлях подекуди тернистий і результат не завжди помітний, та чи варто зупинятися?

Лише мандруючим скоряється дорога.

А., волонтер

Координатор поїздок у дитячі будинки:
Аліна Недашківськая, тел. (093) 607-62-83, (067) 305-08-34
E-mail: nedashko@voliacable.com