Оточення, підвал і смерть на руках. Як 18-літній Богдан Єрмохін зумів повернутись в Україну

28 ноября 2023

 

Похмурий день 19 листопада став одним з найщасливіших для українського хлопця Богдана Єрмохіна. Він перетнув білоруський кордон біля селища Кортеліси Волинської області – нарешті він в Україні. Так закінчувались 20 місяців його поневірянь у Росії, куди його вивезли з оточеного Маріуполя.

Українському підлітку саме виповнилось 18 років, йому нещодавно вручили повістку до російського військкомата, а сам він став відомим на весь світ.

Ми поспілкувались з родичами та адвокатами Богдана, щоб розповісти історію повернення юнака додому.

Мить повернення

Мікроавтобус з логотипом омбудсмана України зупиняється на хвилину, і Богдана вітають журналісти та його адвокатка Катерина Бобровська. Швидкі обійми і вітання з днем народження. За домовленістю з російською стороною, зустріч хлопця з його законним опікуном, двоюрідною сестрою Валерією, мала відбутися саме у день настання повноліття. Валерія разом з командою українського омбудсмана зустріла Богдана у Мінську. Його привезли у готель співробітники Червоного Хреста.

"Він дуже схуд, я навіть не впізнала його спочатку. Напевно був весь час у стресі", - розповідає Валерія BBC Україна у телефонній розмові.

Але коли Богдан перетинав кордон, його обличчя сяяло радістю і водночас було трохи розгублене, його справа привернула величезну увагу преси.

Богдан – один із майже 20 тисяч українських дітей, яких Росія після 24 лютого незаконно вивезла на свою територію.

Депортація неповнолітніх українців є воєнним злочином, який став приводом для Міжнародного кримінального суду видати ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та його уповноваженої у справах дітей Марії Львової-Бєлової.

Росія заперечує викрадення дітей і каже, що рятувала їх від війни. Так Львова-Бєлова коментувала й історію Богдана.

За її словами, хлопець був безпритульний (хоча в Україні у нього є двоюрідна сестра та прийомні батьки) і його вивезли з підвалів Маріуполя, де він ховався від бомб і снарядів, що цілодобово вкривали місто під час облоги російськими військовими.

Львова-Бєлова заявляє, що Росія всіляко допомагає возз’єднанню українських дітей з їхніми родинами, але шлях Богдана додому був складним і довгим.

Щоби Богдан зміг повернутися до своєї родини, знадобились зусилля уповноваженого з прав людини й офісу президента України, українських і міжнародних правозахисних організацій, юристів, а також посередництво держави Катар.

Хлопець також робив кілька спроб виїхати з Росії самотужки, але його щоразу затримували на кордоні російські спецслужби.

На питання журналістів, чи радий він, що повернувся, Богдан впевнено відповідає “дуже”.

“Я вірив, що я буду в Україні, але не в цей день, це дуже приємний подарунок”, - каже хлопець на придорожній заправці, де він зупиняється перекусити, і залишає свій підпис зі словами “Слава Україні” на державному прапорі – символічна церемонія для повернених з полону українців.

“Емоції зашкалюють, усе гарно, почуття, що я потрібен країні”.

Повернення Богдана привітав президент Володимир Зеленський у своєму вечірньому відеозверненні у неділю.

“Сьогодні нам вдалося повернути в Україну Богдана Єрмохіна – хлопця, який був вивезений із Маріуполя в Росію. Багато було спроб йому допомогти. Я радий, що все спрацювало. Дякую всій команді, яка працює над поверненням українських дітей – це і офіс, і омбудсмен, і наші міжнародні партнери, зокрема ЮНІСЕФ”.

“Тернистий шлях” додому

Поверненням Богдана почали займатися ще у травні 2022 року, коли українські правозахисники отримали список із 30 дітей, вивезених з Маріуполя, розповідає BBC Україна Дарʼя Касьянова, голова правління "Української мережі за права дитини".

З 24 лютого 2022 року організація повернула з Росії і з окупованих територій близько 140 українських дітей. Усього, як повідомляє влада, в Україну повернулися 386 дітей.

Серед дітей, яких навесні 2022 року російська армія вивезла з Маріуполя, спочатку до окупованого Донецька, а потім в Росію, де їх розмістили в “нових сім'ях”, був і Богдан Єрмохін. У липні 2022-го українські журналісти зняли про них фільм-розслідування “Список 31”.

Це були діти, які мали прийомні сімʼї, або, як Богдан Єрмохін, вчилися у коледжі й були на повному державному забезпеченні.

Богдан втратив батьків, коли йому було всього вісім років. Майже водночас і маму, і тата, розповідає його сестра Валерія, яка жила у Маріуполі до 16 років, а потім поїхала на навчання в Одесу. Її батько - рідний дядько Богдана.

Хлопець спочатку жив у прийомній родині, а потім після вступу до металургійного коледжу його законним представником став директор закладу (за українським законодавством така практика існує для сиріт старшого віку).

Зі своєю колишньою прийомною мамою Тетяною він час від часу спілкувався. За словами Валерії, та родина досі живе у Маріуполі.

У червні 2022-го Дарʼя Касьянова разом із Іриною Верещук, яка тоді займалася питаннями депортованих у Росію дітей, почали надсилати запити російським чиновникам щодо повернення Богдана та інших дітей.

“У нього була двоюрідна сестра, були прийомні батьки, які готові були його забрати”, - пояснює Касьянова, але з боку Росії не було жодної відповіді.

Паралельно із цим справою Богдана почала займатися українська юристка Катерина Бобровська. Вона розповіла BBC Україна, що у березні хлопець звернувся до неї з проханням допомогти виїхати з Росії. Її телефон він отримав від друга, якого також вивезли у Росію з Маріуполя і поверненням якого Бобровська займалася раніше.

Богдана на кордоні зустрічає адвокатка Катерина Бобровська

За словами адвокатки, після розмови з Богданом вона почала шукати способи оформити для хлопця законного представника. Опікункою хотіла стати його двоюрідна сестра Валерія, але справу гальмувало розлучення жінки. У Валерії була малолітня дитина, процес йшов у суді і був складним.

Вступити в опіку до завершення розлучення Валерія не могла, для оформлення опікунства потрібна згода і чоловіка, й дружини, але, за словами Бобровської, чоловік Валерії згоди не давав.

Богдан зробив дві спроби самостійно виїхати з Росії, спочатку у березні 2023 року, а потім влітку, обидва рази його повертали, розповіли BBC Україна Катерина Бобровська і сестра хлопця Валерія.

"Це було імпульсивне рішення, так йому було там погано, - каже Валерія. - Йому ж 17 років було, він не аналізував, не міг чекати".

У квітні 2023 року Катерина Бобровська виступила на комітеті Конгресу США, присвяченому воєнним злочинам і Росії.

Бобровська розповіла, що коли Богдан вирішив повернутися в Україну, вона підготувала документи, необхідні для перетину кордону, і виїхала на зустріч хлопцю. Богдан також виїхав до кордону з Білоруссю, подолавши понад тисячу кілометрів, однак там його затримали російські спецслужби.

Як Бобровська пояснює BBC Україна, законним опікуном хлопця на той момент був директор маріупольського коледжу, і Богдан мав право перетнути кордон самостійно.

Після затримання на кордоні хлопця викликали на допит слідчі, а пізніше він зʼявлявся у кількох пропагандистських сюжетах на російському телебаченні, розповідала Бобровська.

Валерія, яка весь час переписувалася з Богданом, каже, "він був у відчаї, казав, що більше не може там залишатися".

Водночас з Валерією звʼязалась нова прийомна мати Богдана у Росії Ірина Рудницька, яка просила її переконати хлопця не втікати самостійно.

"Вона сказала, "Лєра, я вас дуже прошу, нехай він не робить тут собі проблем", - каже сестра хлопця. За її словами, Рудницька також обіцяла, що Богдан зможе повернутися додому, щойно йому виповниться 18 років.

На початку вересня Валерія розлучилася і оформила опіку на Богдана. Але це не прискорило процес його повернення. Валерія розповідає про безкінечну паперову тяганину і складну комунікацію з російською стороною, яка "вимагала то один, то інший документ".

У вересні до справи повернення Богдана долучився офіс українського омбудсмана, який також залучив міжнародні правозахисні організації.

За словами Катерини Бобровської, зрозуміти поведінку російських чиновників було складно. З одного боку, вони заявляли, що сприятимуть поверненню хлопця, якщо він цього хоче. Марія Львова-Бєлова писала у телеграмі, що "возз'єднатися з родичкою захотів сам підліток".

Бобровська також розповідає, що Богдан зустрічався з російською уповноваженою з прав людини Тетяною Москальковою, якій він також підтвердив своє бажання повернутися.

Водночас Богдану у Росії несподівано почали пропонувати терміново зробити операцію, хоча невідкладних проблем зі здоровʼям у нього не було, каже Бобровська.

А потім - приблизно місяць тому - хлопця викликали до військкомату. Він мав з'явитися туди у грудні, одразу після настання повноліття.

Це підтвердили BBC Україна сестра Богдана і його адвокатка, а також у розмові з журналісткою BBC Ніною Назаровою російська опікунка Богдана Ірина Рудницька.

Рудницька при цьому наполягала, що у запрошенні до військкомату йдеться не про виклик на військову службу, а про звіряння даних: “Він студент, і у нього відстрочка. І якщо що, строковики не беруть участь у СВО (так у Росії називають війну проти України - Ред.)”.

Але Валерія каже, що Богдана вже викликали у військкомат рік тому, тоді він пройшов медкомісію і став на військовий облік.

Новина про повістку змусила Бобровську бити на сполох. На початку листопада вона звернулась до президента Володимира Зеленського з проханням взяти "на особистий контроль повернення дитини до України". У своїх соцмережах вона також опублікувала відеозвернення самого Богдана, який просив президента про допомогу.

Голова "Української мережі за права дитини" Дарʼя Касьянова каже, що повернути дитину без її законного представника дуже складно - Росія вимагає багато документів, які б підтвердили право на опіку.

Разом із цим, такі документи українські правозахисники підготували і вислали ще минулого року, але зворотного звʼязку не було.

“Ми бачили багато маніпуляцій, була інформація про те, що він не хоче їхати, - каже Касьянова. – Але ми не знаємо, чи це так, це складна ситуація, дитина була заручником ситуації”. До повернення Богдана на кожному етапі долучалися різні правозахисники, багато адвокатували на міжнародних майданчиках, тому що знали, що хлопець хоче повертатися в Україну.

“Це була велика і довга робота”, - каже Касьянова. Кожна історія повернення надзвичайно складна, але у випадку з Богданом правозахисники хвилювалися ще й через вік хлопця. Після 18-ліття хлопця могли не повернути.

Омбудсман Дмитро Лубінець розповів, що повернення Богдана розробляли "в межах реалізації затвердженого плану дій Президента України Bring Kids Back UA".

Повернути хлопця допомагали ЮНІСЕФ, фонд Orphans Feeding Foundation, а також держава Катар. Російська уповноважена з прав дитини, зі свого боку, називає серед посередників Червоний Хрест і Ватикан.

Валерія каже, що посередники гарантували безпеку під час передачі хлопця. Адже коли Росія оголосила, що Богдана повернуть через Білорусь, вона не почувала себе у безпеці.

"Це така ж країна-агресор, як і Росія, ми до останнього моменту переживали, що щось може піти не так", - розповіла Валерія.

Росія заявляє, що робить усе можливе, щоб кожна українська дитина якомога швидше повернулась до своєї родини. Чому ж тоді шлях Богдана в Україну був таким довгим?

На думку правозахисниці Дарʼї Касьянової, причина у тому, що справа Богдана була публічною в Росії. На ній, як і на справах деяких інших українських дітей, будувалась інформаційна кампанія про те, як Росія рятує дітей і створює для них щасливе життя. І ця картинка розвалилась.

Життя у Росії

Коли Росія почала повномасштабне вторгнення, Богдан жив у гуртожитку в Маріуполі, розповідає BBC Україна його сестра. Сама Валерія мешкала тоді в Одесі зі своїм чоловіком і семирічною дитиною.

Гуртожиток був на околицях Маріуполя, у районі, який через розташування будинків отримав неформальну назву "Пентагон". Там майже з перших днів були сильні обстріли, і Богдан разом зі своїми одногрупниками вирішили піти звідти. Це було правильне рішення, каже Валерія, за кілька днів у будівлю гуртожитку було пряме влучання.

Богдан з друзями перебрався у мікрорайон на лівому березі Маріуполя, де їх прихистила незнайома родина.

На оточений Маріуполь у березні 2022 року Росія скидала авіабомби

Катерина Бобровська розповідає, що в оточеному Маріуполі хлопець пережив жахливі моменти. У нього загинув найкращий друг, він також став свідком смерті маленької дівчинки, яка, як розповідає адвокатка, померла у нього на руках.

Під час виступу у Конгресі США Бобровська зачитала повідомлення, яке, як вона стверджує, отримала одного дня від Богдана. Вона спитала його, чому він так пізно не спить, а хлопчик відповів: “Мені важко спати, я бачив стільки смертей, але дві смерті мучать мене найбільше – найкращого друга і маленької дівчинки, яку не міг врятувати. Друг прикрив мене своїм тілом, його розірвало, він був єдиним, хто був поруч зі мною після смерті батьків. А дівчинка… коли ми їхали по воду на машині, я почув крики, зупинився, там лежало тіло жінки і дівчинка з дірою у грудях. Їй було років 10, вона помирала і кричала “допоможіть”, я взяв її на руки і заспокоював. Їй вже неможливо було допомогти, я посміхався їй і казав, що усе буде добре, а душу мою роздирало”.

Підлітків згодом знайшли російські військові. Вони пообіцяли, що діти незабаром повернуться у Маріуполь, розповідає Валерія, але цього не сталося.

Богдан Єрмохін у репортажі російського каналу "Вести"

Богдана разом з іншими дітьми вивезли в окупований Донецьк, а потім в Росію. Приблизно через чотири місяці хлопця передали під опіку до прийомної родини Ірини Рудницької, яка мешкала у Підмосковʼї. У її родині було ще 11 дітей.

Сестра Богдана добре відгукується про Рудницьку, каже, що вони кілька разів розмовляли телефоном, і в неї залишились тільки хороші враження.

Богдану, за словами Валерії, у сімʼї було добре, але він також контактував і з іншими людьми й це було важко. У коледжі, куди хлопця відправили на навчання, його цькували одногрупники, називали "хохол", казали "вали на Україну", розповідає жінка.

"Він втікав не від своєї прийомної мами, він втікав від Росії, від цього суспільства", - каже Валерія.

У розмові з журналісткою BBC Ніною Назаровою Ірина Рудницька також розповідала, що хлопець вчився у підмосковному коледжі та отримував там стипендію. Вона казала, що Богдан мав "отримати квартиру, як дитина-сирота".

Коли 10 листопада омбудсман Дмитро Лубінець заявив, що домовленості про повернення Богдана досягнуті, він оприлюднив фото заяви, начебто написаної самим хлопцем.

Як було видно на фото, Єрмохін відмовлявся від квартири у Росії "у звʼязку з відʼїздом до України".

Фото заяви, начебто написаної Богданом Єрмохіним в адміністрацію Рузського району Московської області

Незалежним джерелам сам Єрмохін нічого не коментував. У свої акаунти в соцмережах він востаннє заходив рано-вранці 23 березня 2022 року. Крім того, як розповіла BBC колишня прийомна мати юнака в Україні, після невдалої спроби Богдана втекти з Росії хтось повністю почистив з усіх соцмереж всю історію їхнього листування.

Жінка припускає, що це зробили російські силовики. Зв'язку з юнаком ні в неї, ні в інших знайомих Єрмохіна з Маріуполя з того часу.

І Львова-Бєлова, і журналісти російських федеральних каналів, які зняли два сюжети про хлопця, наполягали, що Єрмохіна "обманним шляхом", "за допомогою маніпуляцій та погроз намагалися виманити назад на територію України".

Водночас адвокатка Єрмохіна Катерина Бобровська каже BBC Україна, що російська сторона тисла на хлопця і сам він хотів повернутися до України.

28 серпня російська омбудсменка з прав дитини Марія Львова-Бєлова заявила, що Єрмохін нібито написав на її ім’я заяву, що він не збирається повертатися в Україну до свого 18-річчя.

Того ж дня Єрмохін вийшов на контакт з Бобровською та пояснив, що такий "документ" він підписав під тиском, після залякувань.

Сестра Богдана також вважає, що тиск на хлопця був, вона каже, що він боявся їй писати, "у листуванні завжди був стриманий, відповідав односкладно", казав, "не хвилюйся, у мене все добре", але подробиць не розповідав.

У жовтні 2022 року Богдан отримав громадянство РФ. Як пояснювала Львова-Бєлова, він це зробив за власним бажанням. Але Валерія каже, у нього просто не було вибору.

"Коли влада здійснює на тебе тиск, навіть доросла людина ламається".

Адвокатка Катерина Бобровська впевнена, що Богдан боявся. Водночас вона додає, що хлопець перебував на території Росії майже два роки, але витримав і не змінив своєї думки.

"Дитина, перебуваючи не в оточенні своїх близьких, будучи дуже далеко, мала мету повернутися додому", - каже адвокатка.

Вона впевнена, що історія Богдана, яка стала такою публічною, допоможе повернути й інших українських дітей, депортованих в Росію.

Але для Богдана це все вже позаду, хлопець повернуся в Україну і поки що відпочиває.

"Ми дали йому час прийти до тями, - каже Валерія. - Він гуляє, зустрічається з друзями, насолоджується тим, що він вдома".

Джерело