Спогади волонтера

Все починалось звично, ми зібрались о 14:00 на платформі м. Лісова.

Фірас купив великий букет гвоздик і ми пішли вітати наших дідусів та бабусь із наступаючим Днем Перемоги. А також, в цей день був День матері та Православний жіночий день. Квіти мі розділили і пішли вітати наших «підопічних». Під кінець, в мене залишилось декілька квіток і я вирішив піти в інший корпус, і там привітати персонал і одного дідуся. Але дідуся не було вдома.

Я пройшов по коридору та персоналу також не знайшов. І я вирішив заходити в кожну кімнату по черзі. Двері скрізь були замкнені (я пройшов майже половину коридору). Привітавши декількох людей, в мене залишилась одна квітка. А кімнати майже всі були замкнені. І ось, я почув, як відімкнулась одна кімната. Я повернувся назад і побачив на порозі жінку похилого віку, яка явно була незряча. Вона запитала мене, хто я. Я відповів, що я волонтер, і привітав її з усіма трьома святами. Жінка запросила мене до себе. Спершу, вона заспівала мені пісню про материнську любов, а потім розповіла, як її порадували касетою з цією піснею. Вона, незряча, її вивчила прокручуючи відрізки пісні на касеті і запам’ятовуючи слова. Згодом вона розповіла про своє дитинство. Як вона з вадами зору вчилась і жила, і працювала в «УТОС». Працюючи в «УТОС», вона почала вивчати Біблію. В той час важко було знайти цю книгу, але вона знайшла і купила її. Жінку грозили вигнати з гуртожитку, спалити Біблію, позбавити роботи. Проте вона не відступала. Потім моя нова знайома на пам’ять прочитала декілька псалмів! Показала мені свій Псалтир із великим шрифтом, який вона вчить до сих пір. Наша розмова (хоча я більше слухав) затягнулась десь на годину. Але після цієї розмови мені інколи важко називати себе віруючою людиною. Я відчув себе настільки маловірним. Інколи такі розмови дають добру «встряску», та допомагають подумати над своїм життям, над тим, що я роблю і як я живу.

Ось така вона «остання квітка»!!!

Волонтер

Координатор направления:
Фирас Бадира, тел. (097) 195-87-65