Ті, хто нас чекає...

«Бабуся», «дідусь» — такі теплі слова для кожного з нас. Пригадаймо насправді з яким нетерпінням вони очікували нас, коли ми з’явимось на світ, скажемо перше слово, зробимо перший крок — скільки радощів у їхніх очах в ці миті. Скільки добра, тепла, ласка, любові вони дарують нам. А ми виростаємо і все рідше їздимо в гості, в нас постійно не вистачає часу поспілкуватись, навіть просто посидіти і спокійно вислухати наших рідних, адже ці прості речі є дуже важливими моментами для них.

Тепер вже очі сповнені смутку та печалі, чомусь відсутня посмішка. Виникають питання: Де ми втратили те добро, тепло, ласку? Невже наші серця зовсім не вміють любити? То можливо спинимось хоч на хвилинку в цьому бурхливому світі й змінимо «наші плани» сьогодні, а не завтра чи після завтра. Поїдемо, побачимо, поспілкуємось з тими хто нас давно чекає... Tак це наші дідусі та бабусі. І якщо ми таки навчимось любити хоча б рідних та близьких, то можливо стане більше вільних кімнат в Будинку Ветеранів, а з часом і зовсім його закриють.

А поки що ми зустрічаємось щонеділі на станції метро Лісова о 14,00 та йдемо до «наших дідусів та бабусь» в Будинку Ветеранів. Ми знаємо нас чекають, то ж перешкод немає, нас не спинить осінній дощик, зимовий морозець, весняні струмочки з талого снігу чи літня спека... Ось вечір, ми йдемо додому, проте пам’ятаємо — зустріч наступної неділі! Так як завжди!

P.S. Приєднуйтесь, якщо у вас є хоч краплинка тепла, яку ви можете подарувати ближньому. А також якщо ви думаєте, що йдете давати, то помиляєтесь, бо більше отримаєте! До зустрічі!

Волонтер Анастасія

Координатор направления:
Фирас Бадира, тел. (097) 195-87-65