Галерея «Соборна» запрошує на професійні майстер-класи з писанкарства «Візерунки Великодня». У програмі — вивчення тонкощів писанкарства, традиції та особливості, розпис власної писанки до Великодня, Арт — проект «Соборна писанка» присвячений святкуванню Пасхи.

Зважаючи на фізичні особливості шкаралупи яйця, середньовічні писанки до наших днів не збереглися, — розповідає координатор проекту, менеджер виставкової зали галерея «Соборна» Інна Брич. — Однак масове розписування яєць в Україні існувало протягом століть. У XIX ст. писанкарство у різних художніх варіантах побутувало на всій території України, про що свідчать давні колекції українських писанок у музеях Києва, Лубен, Львова, Кракова, Варшави, Брно. Найдавніші писанки зберігаються у фондах Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України і походять зі сіл Острів (1882 р., Львівщина), Слобідка (1891 р., Поділля) та ін.

Своєрідні місцеві відміни писанкарства існували і на початку XX ст. Розрізняють писанки Подніпров’я, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини тощо. На Слобожанщині й Покутті поширені крапанки, на Бойківщині й Лемківщині — так звані шпилькові й крапанки. Писанки виготовляли навесні, перед Великоднем, малювали їх сільські дівчата й жінки, монастирські ченці й іконописці, міські панночки, пекарі... Тому й техніка декорування різнилася. На селі яйця фарбували в один колір, інколи продряпували візерунки, орнаментували воском і фарбували у кілька кольорів, тоді як у місті вдавалися до різних штучних способів — наклеювали шматки кольорового паперу, фольги, тканини, нитки тощо. Писанки переважно виготовляли для себе і лише зрідка — для продажу на ярмарку.

Схема проїзду до Галереї «Соборна»