До сих пор невозможно поверить в то, что происходит. Украинцы убивают друг друга и заявляют о готовности стоять в этом до конца.

В гражданской войне не бывает победителей. Церковь снова и снова просит народ: ради Украины, ради друг друга, ради Бога — остановитесь! Комментарии священнослужителей из сети о происходящем в стране.

Правлячий архієрей Сумщини архієпископ Євлогій: «Вважаю своїм обов’язком нагадати і попередити…»

Нині для кожного християнина, для кожної людини настав час випробування своєї віри, своєї совісті. Тієї віри, про яку свідчить власне життя, а не красномовство.

Тому закликаю кожного з вас: межа братовбивства, пролиття крові – це той простір, який забирає душу в пекло, це той гріх, що позбавляє спасіння. Наслідки кровопролиття, з якого боку і з яких мотивів воно б не було, руйнівні для кожного, хто зважився позбавити життя свого ближнього, хто віддав наказ заподіяти смерть іншій людині, хто не позбавив смертельної небезпеки свого ближнього.

Вважаю своїм обов’язком нагадати і попередити: той, хто збереже власну душу у вихорі життєвих випробувань, зможе з Божою допомогою подолати будь-які життєві проблеми, знайти шлях для вирішення найскладніших питань.

Але того, хто занапастить себе співучастю в страшних гріхах пролиття людської крові, Господь не залишить без належного покарання. Це закономірність духовного життя.

Вікарій Київської Митрополії Митрополит Олександр (Драбинко): «Звертаюся до всіх, хто знає мене і вірить мені!»

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні Україна переживає свою нову Голгофу у своїй новітній історії. Її золото-блакитний хітон – символи хліба і неба, — залито кров’ю. Він роздирається усобицею. Брат повстав на брата, батько на сина і діти на батьків своїх (Матф.10:21). Заповідь Господньої Любові — найдорожчого Божого дарунку, який є запорукою нашого спасіння та миру, миру, яким так славилася Україна, — вмінено в ніщо. Мир та любов попрано і розтоптано.

Знову голгофськими молотками звучать удари кийків, знову розриває слух волання «розіпни!». Його ми чуємо у вибухах, що калічать людей. Кров’ю архідиякона Стефана волає до світу і до Бога Золотоверхий Київ, камінням якого побивають один одного брати-українці.

Пастирська совість не дозволяє і мені сьогодні промовчати. Не можу безучасно дивитися на кострище, в якому горить, як при новому Батиєвому нашесті, Київ. Люди без облич, як середньовічні примари, приводять в жах квітучу колись столицю, освячену Хрещенням та подвигами сонму Святих.

За що, Господи, знову руйнуєш український Єрусалим?! За що ця Чаша Гніву Твого виливається на мою країну і мій народ?! За чиї гріхи пекельним димом зловонних кострищ обкурюється заквітчана колись Тобою Українська земля?! Коли припиниться варварське ґвалтування незайманої краси того уділу, котрий названо третім уділом Твоєї Пречистої Матері, а Ти назвав його Україною?! Для захисту чи для покарання підняв свій меч Твій Архістратиг Михаїл?!

Звертаюся до всіх, хто знає мене і вірить мені! Багато років я несу послух у ніг великого сина України, нашого з вами духовного отця, — Блаженнішого Митрополита Володимира. При комусь зростав я. Хтось зростав і духовно мужнів уже при мені. Сьогодні ж прошу всіх об’єднатися у спільній молитві і пості.

Вірю, що Неділя Блудного Сина, яку ми переживаємо, закінчиться для України в наступаючу Неділю не Страшним Судом, а милістю Отця Небесного. Його обійми відкриті, і Він з любов’ю і сльозами чекає на всіх нас. Станьмо ж достойними цієї любові.

Станьмо творцями миру, які синами Божими назовуться. Помолімось за упокій тих, кого з-поміж нас вирвало смертоносне жало братовбивчого протистояння.

Сьогодні очі багатьох налиті кров’ю. Все проходить, і це пройде. Як ми будемо дивитися у вічі один одному завтра – залежить від нас сьогодні. Залежить від нашої доброї волі, від нашого послуху Богові і Його Святому Євангелію.

Бог Миру і Любові нехай перебуває зі всіма нами. Вічна пам’ять тим, хто відійшов. Амінь.

Речник Української Православної Церкви протоієрей Георгій Коваленко: «Боже благословення — на миротворцях!»

Перекладаю на зрозумілу мову ВРЦіО, де сказано: «Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій рішуче засуджує насильство, кровопролиття та вбивства».

Це значить, що немає Божого благословення на тому, хто стріляє в людей і віддає накази стріляти в людей.

Боже благословення — на миротворцях, які є «синами Божиими»!

Писатель и публицист протоиерей Александр Авдюгин: «Двух «правд» не существует. Значит, правит ложь, а отец лжи — известно кто…»

Итог суточного бдения перед новостными сообщениями, видео трансляциями и телефонными разговорами.

Екклесиаст: «Что было, то и будет; и что делалось, то и будет делаться, и нет ничего нового под солнцем. Бывает нечто, о чем говорят: "смотри, вот это новое"; но [это] было уже в веках, бывших прежде нас». (Еккл.1:9-10)

Апостол Павел: «От глупых и невежественных состязаний уклоняйся, зная, что они рождают ссоры» (2Тим.2:23). «Глупых же состязаний и родословий, и споров и распрей о законе удаляйся, ибо они бесполезны и суетны». (Тит.3:9)

Ничего нового не придумано. Человек как был — ложь (см. «всяк человек ложь»), так ей и остался. Как был властолюбив, так ни в чем не изменился. Как земное предпочитал небесному, так и собирает рожки из поросячего корыта, уперто смотря только вниз и злобно кусая тех, кто мешает ему жрать…

Одна надежда на милосердие Божие.

И не надо мне о подвигах и самоотверженности рассказывать.

Нет ее. Ни у кого.

Иное правит, иное гонит, иное стреляет и иное убивает.

Есть правда у искренних и честных воинов, выполняющих свой долг. Есть и другая правда у тех, кто не менее искренне верит в иные идеалы. Но двух «правд» не существует.

Значит, всем и вся правит ложь, а отец лжи — известно кто…

Источник