Найкращий день мого життя

Сьогоднішній день особливий. З самого ранку волонтери Свято – Троїцького Іонінського монастиря готуються до поїздки в дитячий будинок. Необхідно закупити продукти для святкового столу та подарунки.

Роки спілкування не пройшли даремно. Діти відчувають любов  та опіку,  добре слово повчання .    

- «Давайте поговоримо», -  так, за звичай,  я починаю розмову з вихованцями. Багато тем обговорено та найголовніше дитячі серця відгукуються на «Слово Боже».

Розмовляючи з керівником групи волонтерів, Аліною, ми говорили про необхідність хрещення сиріт.

В певній мірі ми стаємо друзями для дітей, проявляємо батьківську любов.

Та хто як не Христос та Свята Православна Церква є захисниками сиріт та обездолених. І хрещення єдиний шлях не бути більше сиротою та самотнім.

«Елице во Христа Хреститеся…» - лунає в храмі Божому села Грішківці Бердичівського району, протоієрей Юрій та я звершуемо чин хрещення. 

Шестеро діток Єднаються з Христом, через хрещення починають шлях спасіння. Стають членами церкви Христової. Поряд з ними п’ять
волонтерів сьогодні вони хресні батьки.

 Очі дітей, вони світились, радість наповнювала їхні серця. А потім був святковий стіл, подарунки від волонтерів та хресних.

Одна із хресних мам звертаючись до похресниці сказала:  «Дитино, мені вже шістдесят, скільки Бог дасть, я буду тобі помагати, і навіть якщо зі мною щось станеться я наказала своїм дітям щоб тебе не забували, бо ти моя дитина!»

Я бачив сльози в очах хресної та похресниці. Так виглядає щастя.

А потім було спілкування . Діти обсіли мене з усіх сторін. Ділячись своєю радістю, вони постійно повторювали: «Це найкращий день мого життя…»

Протоієрей Сергій Антонюк