Для мене збір пластику – це новий фітнес

Дивишся Instagram екоактивістів і дивуєшся: «Люди, коли ви знаходите на це час?» Як поєднуєте сортування сміття, вивчення етикеток на продуктах і саме життя? А якщо в тебе є діти, стосунки й робота, то це схоже на гру, де неможливо виграти. І взагалі – вам реально не нудно все це робити?!

Плокінг – новий екологічний рух зі Швеції, що поєднує повільний біг зі збиранням сміття. Розпитуємо співачку LAYAH про довід плогінгу та як цей нетиповий вид спорту допоміг перетворити турботу про екологію на звичку.

Співачка поєднує пробіжки зі збиранням сміття

Почалось усе роки три тому, коли я змінила спортзал на пробіжки на свіжому повітрі. Біля мого будинку є ліс, і кожен раз, коли я виходила на пробіжку, звертала увагу на купи сміття навкруги. Спочатку я дивувалась: «Боже мій, чому так брудно? Звідки стільки сміття?». Та від негативу й агресії до людей я прийшла до усвідомлення – немає сенсу витрачати енергію на ці думки, краще зробити щось.

Тієї ж ночі я не могла заснути, бо розуміла, що там лежить сміття і мені треба його зібрати. На годиннику третя ночі, а думки про сміття мене не залишали. Зранку я зібрала всіх, хто був вдома, і сказала: «Ви як хочете, а я пішла збирати сміття». На радість, зі мною пішли всі. Ми втрьох зібрали 7 великих 130-літрових мішків. Спершу здається, що сміття не дуже багато, за півгодинки приберемо, але нам знадобилося п’ять годин.

Коли ти очищаєш планету, то ніби очищаєш свої думки

Думаю, що в нас зароджується бажання зробити щось корисне, наприклад, прибрати сміття чи взяти участь у благодійному проєкті, в момент, коли ти умовно «розширюєшся всередині». Коли ти маєш достатньо ресурсу й можеш ним ділитися, ти думаєш не лише про себе. Так сталося і зі мною: спершу був емоційний стан, а потім уже готовність до дій.

Узагалі, збирання сміття – це дуже активне заняття на свіжому повітрі. Ти на природі, ще й постійно нахиляєшся. Окрім спортивного навантаження, це ще й азарт. У певний момент ти взагалі починаєш відчувати, де розташовані ці пляшки, навіть якщо вони сховані за листям. У мене око натреноване на те, які кольори мають бути в природі, які – ні. Я вже бачу, коли в тридцяти метрах від мене на дереві висить пляшка. Усі кажуть: «Там нічого немає», а я їм кажу, що є. Це перетворюється на таку азартну гру «хто скільки побачить і знайде». Та і взагалі збір сміття може бути грою, особливо якщо брати із собою колонку та йти веселою дружньою компанією. Це кльове проведення часу.

А якщо йти одному або з людиною, якій ти довіряєш, це може бути свого роду медитацією. Коли ти очищаєш планету, то ніби очищаєш свої думки. Ти звільняєш простір для чогось нового. Мені здається, що це працює в багатьох сферах, які покращують твоє життя і все навколо тебе.

Справа не для сором’язливих

Коли я почала прибирати в лісі, стала транслювати це іншим людям – мені хочеться донести, що це не соромно. У дитинстві я чекала, коли вдома назбираються скляні пляшки, щоб їх здати й отримати за це кишенькові гроші. Пам’ятаю, що коли я маленькою йшла з цими пляшками й вони дзвеніли, дуже соромилася зустріти друзів чи сусідів. Мені здавалося, що вони подумають, що моя родина бідна. Я навіть не замислювалась, що робила корисну справу, ще й отримувала за це дивіденди. Прибирати сміття – не соромно.

Звісно, бувають люди, що дивляться на мене ледь не як на міську божевільну. Але зазвичай трапляються ті, які кажуть: «Ой, а так можна було? Ми наступного разу приєднаємось». У лісі біля мого дому, наприклад, я зустрічаю сусідів, які кажуть: «А давайте ми допоможемо? А дайте нам мішок». Це дуже зближує.

Добра справа має робитися одночасно в різних місцях планети

Сподіваюсь, що мої дії – це ніби зернинка, яка може прорости в людині та викликає бажання зробити щось корисне для планети.

Буває, що мені пишуть: «Яна, LAYAH, давайте разом? Зберіть нас». Спочатку це мене дратувало: чому не можна зробити це самому? Та згодом я зрозуміла, що люди різні. Хтось може бути двигуном, за яким підуть, комусь потрібна підтримка. Коли ми об’єднуємось у глобально-благодійних справах, це як прибрати в нашому спільному домі. Тоді ти відчуваєш, що ти частина чогось дуже великого. Хоч маленька, але частина. Це як тисячі мурашок і у кожної своя справа. Кожен із нас – ланка величезної системи, яка працює, як один організм.

Раніше із прибиранням сміття в мене було все серйозно: тільки рукавички й великі пакети. Але насправді навіть на звичайній прогулянці на пляжі можна паралельно зібрати сміття в один пакет. Для цього вам не обов’язково навіть готуватися. Усе набагато простіше, коли збирання сміття стає звичкою.

Зараз я дійшла думки, що ми різні, у всіх різні соціальний рівень, умови та досвід, тому всі чинять по-різному. Кожен вчинок людини, яка лишає сміття, є двигуном для людини, готової це сміття прибрати. Ми всі – одна система. І всі наші дії, часом, робляться для чогось. Починайте з себе.

Якщо вже прибираєш, спробуй сортувати

Я збираю чеки, жувальні гумки й етикетки, бо відчуваю відповідальність за все, чим користуюся та що після себе залишаю. Мені так хочеться лишити після себе гарну музику, але мені не хочеться залишати після себе тонни сміття.

Почала із сортування паперу, тоді додала й інші види сміття. Цікаво, що коли починаєш сортувати, здається, що в тебе небагато сміття. Але коли збираєш його вдома, то десь за місяць бачиш масштаби – ніби нічого такого і не купував, і пляшка для води в тебе багаторазова, але все одно збирається гора відходів. Використайте це як інструмент дослідження себе й зміни щоденних звичок. 

Зараз я сортую сміття, везу його на станцію, а те, що не сортується в нашій країні, я віддаю на спалювання. Тобто в мене вдома є лише органічні відходи, які я тримаю в пакетах із кукурудзяного крохмалю або картопляного лушпиння. Моя мрія – купити компостер, що перероблятиме органічні відходи в добриво для домашніх рослин.

Я помітила, що багато друзів, які побували в мене вдома, теж почали сортувати сміття. Це дуже круто. Спочатку всі кажуть: «Блін, це, напевно, важко». Я кажу: «Приходь до мене в гості, я все покажу, розкажу, взагалі не важко». Люди, які починають сортувати сміття, потім не розуміють, як жили до цього.

Усвідомлений шопінг

Я стала замислюватись, який продукт я купую, з якого пластику він виготовлений, чи можна його сортувати в Україні? Надаю перевагу пакованню, що піддається переробленню.

Люблю використовувати різні засоби для догляду за шкірою. Раніше було так: у мене ще не закінчилась одна баночка, а я вже купую другу, третю. Але тепер, коли я почала сортувати сміття, я бачу, скільки споживаю, і частіше у цьому немає потреби, купую швидше через гарний маркетинг компаній. Тепер у мене нова звичка – я не куплю новий шампунь, поки в мене не закінчиться попередній. І баночок у мене мінімальна кількість: один шампунь, мило чи гель для душу та крем. Глобально якість життя від цього не змінюється. Особливо якщо говорити про тонкі матерії – духовне, емоційне життя. Робота над своїм психологічним станом допомагає розірвати потребу споживати та дарувати собі одномоментні відчуття щастя. 

Поради початківцям

Я не прихильник того, щоб відмовитись одразу від всього, стати «святим» й ходити по воді, а потім зірватися і повернутися до своїх старих звичок викидати все у смітник.

Починайте з маленьких кроків у напрямку сортування кожен день: вивчіть види паковання, виділіть вдома місце під сортування, знайдіть найближчу станцію. Завжди є куди рости. У мене, також є багато неекологічних речей, які я використовую, наприклад, засоби гігієни. 

Запитайте себе, що я можу зробити вже сьогодні? Очевидно, ти не можеш зробити все, сьогодні ти можеш зробити стільки, скільки зможеш. Такі думки знімають напругу й почуття провини. А з думками змінюються й звички.

У нашій країні поки немає всіх умов для масового сортувати сміття. Проблема настільки глобальна, що якщо ми почнемо звинувачувати одне одного, то від цього не буде результату. А от якщо ми почнемо потрохи робити хоч щось – це вже крок уперед.

Джерело