7 квітня Церква святкує Благовіщення Пресвятої Богородиці

День Благовіщення – початок історії нашого спасіння. Це свято, у яке ми згадуємо, як архангел Гавриїл з’явився Діві Марії і приніс їй звістку про те, що через Неї народиться у світ Спаситель — Іісус Христос.

Благовіщення Пресвятої Богородиці означає «радісна звістка, сповіщена Пресвятій Богородиці».

Слово “Благовіщення” – це буквальний переклад з грецької мови слова “Εὐαγγελισμός” – Євангелії, Добра звістка. Саме так називаються перші чотири книги Нового Завіту, найважливіші книги Біблії. Пророцтво про народження Спасителя світу відбулося як легкий подих вітру, непомітний для всього світу. Схиляючись перед силою віри Богоматері та Її повною довірою до Бога, Церква віддає Діві Марії першість честі серед усіх коли-небудь народжених людей.

Благовіщення – центральна подія усієї Священної історії, вона знаходиться посередині між Старим і Новим Завітом. Завіт із Авраамом почався з сумніву його літньої дружини Сарри у своїй здатності стати матір’ю, родоначальницею Богообраного народу. Новий Завіт став можливим завдяки чистій вірі Діви Марії в одкровення про надприродне народження Її майбутнього Сина, Спасителя всього людства (Лк. 1:26–38).

Так свято стали називати не відразу, до VII століття християни у Греції мали кілька варіантів назви. Наприклад, «день вітання», «звіщення», «день Благовіщення», «Радуйся, Благодатна».

Коли святкується Благовіщення

Благовіщення святкується за дев’ять місяців до Різдва Христового – 7 квітня за новим стилем. За вченням Церкви, людина з’являється на світ у момент зачаття в утробі матері, а не в момент її народження.

У цього свята незмінне положення в церковному календарі, воно належить до дванадесятих свят, а конкретніше — до Богородичних, тобто присвячених подіям життя Пресвятої Діви Марії.

Історія Благовіщення

Події свята Благовіщення описані лише в одному з чотирьох Євангелій – Євангелії від Луки. Апостол описує, як через півроку після того, як праведна Єлисавета зачала святого Іоанна Предтечу, Архангел Гавриїл явився Діві Марії. Сталося це у Назареті, маленькому містечку на півночі Ізраїлю. Божий посланець сповістив майбутній Богородиці щасливу новину — саме через Неї у світ прийде Іісус Христос, Месія, на Якого народ Ізраїлю чекав не одну сотню років, про Якого писали пророки.

Марія прийняла слова Божого вісника з сумнівом і страхом, тому що була дівою, тобто незайманою, і не розуміла, як можна Їй народити? Дівчина походила з династії царя Давида і була сиротою. За іудейською традицією Її заручили літньому вдівцю Йосипу: добродійній жінці у ті часи заборонено було залишатися самотньою.

Марія запитала Гавриїла: «Як буде це, коли Я чоловіка не знаю?». І отримала відповідь: «Дух Святий найде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе». Слова Марії, звернені до Архангела, були сповнені смирення перед волею Господа: «Ось, Раба Господня; нехай буде Мені за твоїм словом».

«Богородице Діво, радуйся, Благодатная Маріє, Господь с Тобою, благословенна Ти в женах і благословен Плод Чрева Твоєго, яко Спаса родила єси душ наших», — слова цієї однієї з найвідоміших і найулюбленіших молитов Церкви, звернених до Пресвятої Богородиці, майже буквально повторюють обітницю Діві Марії, вимовлену архангелом Гавриїлом. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: «Радуйся, Благодатна! Господь із Тобою; благословенна Ти поміж жінками» (Лк. 1:28).

Благовіщення стало початком виконання Божественної обіцянки падшому людству в особі Адама і Єви про те, що їхній нащадок, буквально, «сім’я жони» (Бут. 3:15) знищить змія (диявола), який їх спокусив. «Сім’я жони» – це образ безмужнього зачаття Христа, народженого від Діви Марії.

«Ось Діва в утробі зачне і народить Сина, і назвуть ім’я йому: Еммануїл», — рядки найважливішого старозавітного пророцтва про народження Спасителя від непорочної Діви (Іс. 7:14). Воно було вимовлено Ісаєю за сім століть до Різдва Христового. Ім’я Еммануїл буквально означає «з нами Бог», тому воно іноді зустрічається на іконах над зображенням Немовляти-Христа.

Храм Благовіщення у Назареті

Назарет — маленьке містечко на півночі Ізраїлю, в історичній області Галілея. У Назареті існує два стародавні храми, присвячені Благовіщенню. Один – католицький. Це Базиліка Благовіщення, побудована над Гротом Благовіщення. Там у новозавітні часи стояв дім Діви Марії та Іосифа Обручника. Другий храм – православний. Це церква Архангела Гавриїла та Святого джерела над джерелом Пресвятої Богородиці. На цьому місці, за переданням (яке не знаходить підтвердження в канонічних Євангеліях), Архангел явився Богородиці вперше.

Перший храм на місці джерела Діви Марії був заснований у IV столітті під час правління імператора Костянтина. Церква неодноразово зазнавала нападу сарацинів, кочових розбійників, які приходили від кордонів Сирії. У 1102-1103 роках сарацини спустошили Назарет, а храм зруйнували. Джерело Діви Марії було оточене лише колонами та плитами. Ігумен Даниїл, руський паломник, який відвідав Ізраїль у 1106 році, пише про «круглу церкву» на місці джерела, прикрашену колонами та мармуром.

Сучасна церква, в яку приїжджають православні паломники з усього світу, була збудована у 1750 році.

Саме джерело Пресвятої Богородиці розташоване в глибині церкви, в окремому притворі з влаштованим над ним престолом. Трохи вище джерела знаходиться ікона «Благовіщення у криниці».

У другій половині XIX століття храм занепав. Лише до кінця дев’ятнадцятого сторіччя Імператорське Православне Палестинське Товариство допомогло зібрати для нього гроші на ремонт та реставрацію.

Нині православна церква Архангела Гавриїла та Святого джерела – це парафіяльний храм православної арабської громади Назарета. Вона належить до Назаретської митрополії Єрусалимської Православної Церкви.

Грот Благовіщення у Назареті

Святе сімейство — Діва Марія та Іосиф Обручник — жило в невеликому ізраїльському містечку Назареті. Над місцем, де, за переказами, розташовувався їхній будинок, зараз стоїть великий католицький собор – Базиліка Благовіщення. Базиліка так називаєтеся, тому що, згідно з Євангелією від Луки, саме в домі Іосифа Марії з’явився Архангел Гавриїл. Він приніс їй благу звістку від Господа: «Зачнеш в утробі, і народиш Сина, і назвеш Йому ім’я: Іісус. Він буде великий і наречеться Сином Всевишнього, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царюватиме над домом Якова на віки, і Царству Його не буде кінця».

Базиліка Благовіщення у її сучасному вигляді була побудована у 1969 році. Вона складається з двох рівнів, нижній рівень включає Грот Благовіщення – той найдавніший будинок Іосифа.

Першу церкву на місці Гроту звели під час правління Костянтина Великого та його матері Єлени. Саме свята рівноапостольна Єлена побудувала по всьому Ізраїлю церкви, присвячені головним новозавітним подіям. Церкву Благовіщення в Назареті, Базиліку Різдва Христового у Віфлеємі, Храм Гробу Господнього в Єрусалимі.

Базиліка Благовіщення мала непросту долю. У VІІ столітті її повністю зруйнували мусульмани. Другу церкву на місці Гроту побудували за доби хрестоносців, в 1102 році. З XIII століття вона була під опікою ченців нещодавно створеного францисканського ордену. Але ця, друга, будівля теж була знищена — під час взяття Назарета мусульманами 1260 року.

Тільки через кілька століть, 1620 року, друзський емір Фахр ад-Дін II дозволив францисканським ченцям повернутися в Назарет. Спочатку вони зробили над Гротом невелике святилище, а 1877 року церкву було збільшено і перебудовано. У 1954 році будівлю розібрали, і до 1969-го на її місці з’явилася Базиліка Благовіщення, якою прочани знають її зараз. Спроектував її італійський архітектор Джованні Муціо.

Базиліка належить до латинського Патріархату Єрусалима, нею продовжує опікуватися чернечий Орден францисканців.

Іконопис

Благовіщення – один із найулюбленіших сюжетів в іконописі. Як він зображувався в пізній античності та в середні віки?

На іконі Благовіщення зображується явлення архангела Гавриїла Діві Марії, видимий подив Якої показано у поєднанні з глибокою смиренністю перед всемогутністю Бога. Над архангелом та Марією розташовується особлива форма німба – мандорла, яка символізує Божественне явлення та зачаття Христа. Червона нитка в руках Марії – це пряжа, якою, за церковним переказом, вона займалася у цей великий для всієї Церкви день. Архангел Гавриїл на іконах часто зображується з палицею як мандрівник і посланець, зі свічкою або дзеркалом – як вісник таємниць. Також він може тримати лілію (символ благословення, даного Богом Діві Марії). Архангел Гавриїл неодноразово згадується у Старому Завіті, шанується в іудаїзмі та в ісламі.

Вважають, що одне з найдавніших зображень Благовіщення зустрічається в катакомбах Прісцілли (III століття). Принаймні, багато дослідників бачать у сцені, де перед сидячою жінкою в туніці стоїть юнак у римському одязі — саме сцену Благовіщення.

Базиліка Санта Марія Мажоре в Римі присвячена Богородиці і побудована після того, як Ефеський Собор 431 року засудив єресь Несторія, який відмовлявся визнавати Діву Марію Матір’ю Божою. Звідси — прагнення прославити Богородицю, яка постає в мозаїці в сцені Благовіщення як Цариця Небесна, яка урочисто сидить на престолі в оточенні ангелів у розкішному золотому царському одязі, на шиї — намисто з перлів. Зверху до неї злітає Святий Дух у вигляді голуба.

«Благовіщення» базилики Санта Марія Мажоре в Римі. Фрагмент

У мозаїці «Благовіщення» з христологічного циклу в основі купола церкви Успіння в Дафні (Греція) (кінець XI століття) представлені лише постаті Богородиці та Архангела Гавриїла. У ликах – суворість, відчуженість. Почуття, які таки переживають персонажі, не мають нічого спільного з нашим земним ладом переживань. У цій мозаїці відчутний зв’язок з античною традицією. Але, використовуючи художні прийоми античних майстрів, візантійські іконописці говорять про досконалість іншого рівня, ніж їх стародавні колеги…

Мозаїка “Благовіщення” в Дафні

Експресією та динамічністю наповнено ікону «Благовіщення» (кінець XII століття. Монастир Святої Катерини на горі Синай). Фігура Архангела Гавриїла трохи витягнута, він легко рухається, майже летить, рухаються і складки його одягу, що струмують звивистими лініями. Внизу ікони – річка, в якій плаває безліч риб, на берегах цієї річки – птахи. Це натяк на втрачений людьми Рай. Але втрачений не безповоротно. Благовіщення – тому підтвердження.

“Благовіщення”, кінець XII століття. Монастир Святої Катерини на горі Синай

Серед надзвичайно красивих, радісних по колориту мозаїк монастиря Хора (1314 рік, турецька назва – Кахріє-Джамі) – «Благовіщення», де Богородиця показується не з рукоділлям, а біля криниці (ця сцена має в своїй основі апокрифічні перекази).

В іконі «Благовіщення» (зворотний бік ікони «Богоматір Психострія (Душерятівниця), перша чверть XIV століття, галерея ікон, Охрід) ми бачимо Богородицю, що сидить у глибині образотворчого простору. Архангел рухається до Неї трохи по діагоналі – наче вглиб. Тобто ми спостерігаємо в іконі появу елементів земного простору, вона стає ближчою до нашого «тут». Адже Бог зійшов, зійшов до цього нашого людського «тут».

Традиції

Традиція випускати на Благовіщення білих голубів походить від народної традиції зустрічі весни. Як і багато інших, ця традиція «воцерковилася». З Євангелія ми дізнаємося, що Святий Дух зійшов на Господа під час Його хрещення у річці Йордан у вигляді голуба. Непорочне зачаття Дівою Марією Іісуса Христа архангел Гавриїл також пояснює зішестям на Неї Духа Святого: «Дух Святий найде на Тебе і сила Вишнього осінить Тебе» (Лк. 1:35). З цього злиття народного звичаю, хрещенського образу Святого Духа та євангельських слів і виникла сучасна традиція. Широко поширена думка, що заради цього гарного обряду відловлюють диких голубів або випускають на волю слабких особин. Але насправді це не так. Як правило, птахів надають спортсмени-голубівники. Змивши в небо і покружлявши над храмом, голуби збираються в зграю і повертаються до свого розплідника.

Тропар свята (церковнослов’янською в українській транскрипції):

Днесь спасенія нашего главизна і єже от віка таїнства явленіє: Син Божий син Діви биваєт, і Гавриїл благодать благовіствуєт. Тімже і ми с ним Богородиці возопіїм: Радуйся, Благодатная, Господь с Тобою.

Кондак свята:

Взбранной Воєводі побідительная, яко ізбавльшеся от злих, благодарственная восписуєм Ти раби Твої, Богородице; но яко імущая державу непобідимую, от всяких нас бід свободи, да зовем Ти: радуйся, Невісто Неневістная.

Величання:

Архангельский глас вопієм Ти, Чистая: радуйся, Благодатная, Господь с Тобою.

Джерело