«ПОЛІТ» ДО ПОЧАЄВА

На початку травня наша волонтерська групка почала робити перші кроки з дітьми у напрямі Церкви. Цими кроками стала поїздка з вихованцями дитячого будинку села Верби до Почаєва.

Дітки звикли називати і нас і протестантів, що відвідують інтернат, «віруючими», для них різниці між нами практично не має, якщо не вважати на краще матеріальне забезпечення останніх та можливість забрати дітей до себе на вихідні та канікули. Ми в свою чергу не можемо дати їм подібного і поки що менше за протестантів спілкуємось з дітьми про Бога. Довгими були наші пошуки потрібного шляху, щоб відкрити їм те, що ховається під словом «віруючий» у нашому розумінні.

Поїздка до Почаєва стала золотим ключиком, який може й не до кінця, але відкрив нам дитячі серця. За два тижні до поїздки ми проводили анкетування, з метою визначення знань про монастир та бажання побувати там. За результатами цього маленького дослідження була відібрана група з 15 дітей, яким випала нагода спробувати себе у якості паломників.

Дорога до Почаєва була легкою та без пригод. Прибувши у місце призначення отець Леонід, який супроводжував нас, провів інструктаж правил поведінки та перевірив у дітей вміння правильно хреститись.

Після цього традиційно відбулась екскурсія територією Лаври. Тим часом батюшка потурбувався, щоб «вербенят» провели на дзвіницю, де їм вдалось побачити величезний дзвін та прекрасний краєвид Лаври.

Далі ми попрямували приклонятись до святих мощей та Стопи Божої Матері. Волонтери пояснили дітям що являють собою мощі і чому тіло звичайних людей розкладається, а Святих лишається нетлінним. Біля Стопи Божої Матері дітям дали освячену воду і одна з дівчаток казала, що випита водичка зігріла її зсередини.

Під час екскурсії по храму діти ставили свічки за тих, кому вони бажають добра та здоров’я.

На цьому наше паломництво у Почаєві закінчилось, підкріпившись у монастирській їдальні ми вирушили далі — в Онишківці на джерело Святої Анни. І маленькі і великі паломники лише подивились на джерело з дуже холодною водою, хоча дехто казав, що якби мали змінний одяг, то спробували б скупатись. Ситно пообідавши, «вербенята» трохи поганяли по території монастиря, попили водички і побігли до автобуса — погодні умови не дозволяли залишатись там довше.

Дорога додому була радісною та багатою на подарунки. Завдяки отцю Леоніду, братії Почаївської Лаври та матушкам діти не приїхали в сиротинець з порожніми руками. Їм дали до рук «зброю» для маленьких воїнів Христових — просфори, молитвослови для дітей, іконки, освячену воду та хрестики. Діти розглядали подарунки та слухали настанови батюшки для правильного їх використання.

За словами дітей екскурсія їм дуже сподобалась і вони гарно провели час. Вихователі, які супроводжували «вербенят» також залишились задоволеними поїздкою.

А щодо нас, то враження тільки хороші, діти гарно себе поводили і задавали немало потрібних запитань про віру. І важливий навіть не зміст цих запитань, а сам факт, що вони виникають. Ми сподіваємось, що наш перший досвід знайомства дітей з Православ’ям перетвориться на хорошу традицію і наші маленькі спроби «місіонерства серед дітей» дадуть свої плоди.

Рівненські волонтери