Леонід Каденюк: Життя людини має починатися з мрії

За першим польотом людини у космос 12 квітня 1961-го спостерігав 10-річний Леонід Каденюк. Відтоді він марив космосом і зробив усе, аби його мрія стала реальністю. 

Леонід Каденюк – перший космонавт незалежної України, генерал-майор, Герой України з врученням ордена “Золота Зірка” народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області. Ще змалку мріяв про небо, у дев’ять років виліз на дерево біля хати й сказав, що полетить у космос. Мати ж бачила сина лише лікарем.

Закінчивши середню школу зі срібною відзнакою Леонід Костянтинович твердо вирішив вступати до льотного училища. Але юнакові було всього 16, а там приймали тільки із 17 років. Тому мати поїхала до РАЦСу й змінила запис у метриці. І вже “старший” на рік Леонід вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, де отримав диплом льотчика-інженера за спеціальністю “Пілотування та експлуатація літальних апаратів”.

У 1971-му стартував набір льотчиків у Зоряне містечко. Із п’яти тисяч охочих відібрали близько 500. Потім було ще випробовування електричним струмом – претендента клали на хірургічний стіл і давали електричний розряд до зупинки серця, після чого розпочиналася реанімація. 9 чоловік разом із Каденюком відібрали до загону радянських космонавтів-випробувачів.

Два місяці українець відпрацьовував зниження та посадку космічного корабля “Буран” (орбітальний корабель-ракетоплан радянської багаторазової транспортної космічної системи МТКС).

Ще одним випробуванням була радіація. Льотчик сідав у винищувач у звичайнісінькому комбінезоні, кабіна закривалася. Далі технік у спеціальному спорядженні, обливав літак радіоактивною рідиною й винищувач злітав у небо. За пів години повертався, майже непритомного льотчика на ношах відправляли до шпиталю. Обличчя пілотів були аж чорні від радіації. Чимало льотчиків мали потім проблеми зі здоров’ям, але про це суворо заборонялося говорити. Все робилося, щоби перевірити реакцію людини та машини, якщо раптом під час війни пілот потрапить у радіоактивну хмару.

Протягом 1977-1979 років Каденюк після курсу підготовки став кваліфікованим космонавтом-випробувачем. Він освоїв низку космічних кораблів, зокрема “Буран” і “Союз-ТМ”, а також американський “Шатл”.

Леонід Каденюк опанував понад 50 типів і модифікацій літальних апаратів, здебільшого винищувачів. У межах підготовки до космічної місії спеціалізувався на здійсненні експериментів на борту космічних апаратів з таких наук, як геологія, астрономія, біологія, медицина.

Підготовка до польоту в космос у Леоніда Костянтиновича розпочалася ще за часів Радянського Союзу, проте здійснити свою мрію вдалося лише за Незалежності України. У 1995 році Каденюк увійшов у групу космонавтів Національного космічного агентства України. Відтоді розпочалася інтенсивна підготовка до польоту.

За рік до виходу в космос Каденюк разом із родиною переїхав до Сполучених Штатів. Усі члени екіпажу мешкали поблизу Г’юстона. Поки Леонід готувався, дружина Віра спілкувалася з жінками інших астронавтів. Їх тоді дивувало, що українка не водить авта, за згадкою самої Каденюк, вона відчувала себе затурканою з-поміж них. Проте наша землячка втерла їм носа:

“Біля Г’юстона є льотно-випробувальний центр Джонсон. У цьому центрі стоїть копія шатла, там тренажери, кабіни. Всіх дружин запросили на тренажер. Нас всіх розмістили в кабіні шатла, і кожному було дано завдання посадити його. А тепер я похвалюся: а ви знаєте, що я єдина, хто посадила шатл!”

Леонід Каденюк пройшов підготовку в NASA як спеціаліст з корисного навантаження. Його дублером став Ярослав Пустовий.

19 листопада 1997 року Леонід Каденюк та члени екіпажу (чотири громадянина США й один японець) здійснили політ у космос на транспортному космічному кораблі “Колумбія” місії STS-87.

“Я чекав цієї миті 36 років, із 10-річного віку. Полетів у 46-ть. Я сидів спокійно, мене це навіть вразило. Думав, 20 років чекав, поки готувався, то тепер 20 секунд дочекаюся”, – розповів в одному з інтерв’ю Радіо Свобода Леонід Каденюк.

Під час польоту Каденюк виконував біологічні експерименти спільного українсько-американського досліду з трьома видами рослин: ріпа, соя і мох. Окрім цього виконувалися експерименти Інституту системних досліджень людини з тематики “Людина і стан невагомості”.

Едуард Кузнєцов, тодішній керівник з підготовки до польоту в космос, згадував:

“Ми склали цілу програму, що він мав із собою взяти – прапор, державний герб, герб Києва, “Кобзар” Шевченка, портрет видатного українського ракетобудівника Михайла Янгеля, диск нашої відомої групи “ВВ”. Він взяв усі ці речі із собою, і потім ми навіть привезли з Америки сертифікат, що кожна річ побувала в космосі – із підписом кожного члена екіпажу”.

Саме тоді в космосі пролунав Державний Гімн Незалежної України.

Невдовзі після космічного польоту Леонід Каденюк отримав звання генерал-майора, а 3 грудня 1999 року президентським Указом він був удостоєний звання Героя України, ставши четвертим кавалером ордена “Золота Зірка” (після Олександра Галуненка, Луки Сушка та Івана Герасимова). Протягом 2002-2006 років Леонід Каденюк був народним депутатом Верховної Ради України IV скликання (від “Народної партії”). Після 2006-го працював у Комісії з питань космічної діяльності та був радником голови Кабміну з питань авіації та космонавтики. Написав п’ять наукових праць.

Помер Леонід Каденюк 31 січня 2018 року. Під час ранкової пробіжки стався серцевий напад, астронавт відійшов у засвіти ще до приїзду швидкої.

Джерело