Ти моє серце та мої руки…

"Ти моє серце та мої руки", -так каже поранений Юрій. Коли навколо нерви і метушня, вона для нього знаходить найніжніші слова. Годує з ложечки, перебинтовує важкі рани, своєю присутністю вгамовуючи його біль.

Вікторія руйнує сум, розповідаючи Юрію про активне майбутнє після реабілітації.

Що саме тут у нас, в Мечникова, ми незабаром відновимо всі функції, і здійсняться всі його найзаповітніші мрії.

Сьогодні - етапні операції, щоденні перев'язки, обходи та консиліуми.

Але турбота та відкрита душа героя-захисника зостається за медичною сестрою.

Вікторія Чеботок, 22 роки, працювала медсестрою у Маріуполі.

Під обстріли гармат змогли з нареченим виїхати до Дніпра.

Прийшла на роботу до лікарні Мечникова.

Батьки і бабуся не встигли, залишилися в Маріуполі.

Вона працює медсестрою в самій важкій реанімації Мечникова № 1, де рятують тисячі життів.

Чекає ПЕРЕМОГИ, щоб побачити і обійняти своїх батьків.

А зараз головне – перестелити, зробити перев’язки, маніпуляції, нагодувати та вислухати героя…

 Подяка всім, хто цінує важку роботу медичної сестри.

Ці години милосердя безцінні.

Сергій Риженко,
генеральний директор у Дніпропетровська Обласна Клінічна Лікарня ім. І.І. Мечникова