День Святої Трійці: священна історія та традиції

Про особливості свята П’ятидесятниці: чому це свято називають днем народження Церкви, що таке дари Святого Духа, як Дух Святий сходить на християн, а також про традиції цього дня.

Апостольське свято, або День народження Церкви

Свято П’ятидесятниці або День Святої Трійці, яке ще називають Днем народження Церкви, було встановлене самими апостолами.

У цей день Святий Дух зійшов на учнів Христових і сповнив їх усіма благодатними духовними дарами – вони преобразилися, а Дух Святий став їхнім постійним натхненником і керівником. Одним із найбільш вражаючих дарів, який отримали Христові учні для проповіді, був дар говоріння різними мовами.

З цієї пори апостоли мужньо і безбоязно, з великою сміливістю почали проповідь про Христа розіп’ятого і воскреслого з мертвих, а Церква Христова почала зростати та множитися спочатку серед іудеїв у Палестині, а потім і серед язичників у всьому світі – «аж до краю землі» (Діян. 1:8).

Через святих апостолів Дар Духа Святого мають й усі християни. Саме цей Дар робить послідовників Христа не просто спільнотою єдиновірців, а Церквою – общиною спасіння, у якій кожен віруючий по благодатній дії Животворчого Духа бере участь у святих таїнствах, приймає плоди Відкупительного подвигу Спасителя і сподобляється стати навіть причасником Божественного Життя. А тому і справедливим є твердження, що день П’ятидесятниці – це день, коли народилася Церква Христова.

Також у цей день була явлена повнота Святої Трійці – у світі відчутно став діяти Бог Святий Дух – Третя Особа Єдиної Божественної природи. Саме тому це свято називають ще Днем Святої Трійці.

Що таке дари Святого Духа?

У першу чергу, Дар Святого Духа полягає у тому, що Святий Дух животворить Церкву, веде людей до Христа і дає благодать християнам жити у вірі. Це той Дар, яким наділяються всі члени Церкви.

Разом із тим існують окремі дари, якими можуть бути наділені християни для служіння один одному. У часи раннього Християнства серед таких дарів особливо виділялися дари мудрості, знання, зцілення, чудотворіння, пророцтва, розрізнення духів, різних мов і їхнього тлумачення (1 Кор. 12, 8-10) та інші дари. Важливим в усі часи для Церкви є дар священства.

Дари Святого Духа варто відрізняти від Його плодів. Плоди Святого Духа – це результат впливу на людину спасительної благодаті Святого Духа. Для надбання цих плодів необхідними є духовні та моральні зусилля віруючої людини над собою, її постійний рух до Бога. Плодами Святого Духа є любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, лагiднiсть, стриманiсть (Гал. 5, 22-23).

Як Дар Святого Духа отримують християни і що таке апостольське наступництво?

В ранні часи Християнства Святий Дух сходив на кожного новоохрещеного через покладання рук апостолів або їхніх наступників — єпископів. Із книги Діянь ми знаємо, як апостоли Петро та Іоанн поклали руки на самарян, щоб вони прийняли Святого Духа, «бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки вони були охрещені в ім’я Господа Іісуса» (Діян. 8, 16).

Згодом, коли охочих бути християнами стало дуже багато і єпископ не міг особисто зустрітися з кожним новохрещеним, покладання рук було замінене помазанням святим миром (яке освячують єпископи) і стало звершуватися також пресвітерами (тобто священниками).

Як ми бачимо, не дивлячись на те, що Дар Святого Духа мають усі миропомазані християни, передавати його можуть лише священники та єпископи — люди, які мають апостольське наступництво (або спадкоємство). Суть апостольського спадкоємства полягає у наступному:

Апостоли, створюючи на місцях церковні общини, рукопокладали для пастирського нагляду за ними єпископів, які під час рукоположення отримували повноту благодатної влади для звершення усіх таїнств. Єпископи, поставлені апостолами, рукопокладали наступних єпископів, ті інших і так до наших днів. Таким чином, через цей безперервний ланцюг рукоположень будь-який єпископ Православної Церкви є наступником апостолів.

Також єпископи рукопокладають священників, які звершують усі таїнства, крім рукоположення, і дияконів, які служать при звершенні таїнств.

Чому зараз у Церкві дія Святого Духа не проявляється у дарі говоріння різними мовами?

Найперше, потрібно розуміти, що Дар Святого Духа дається людині для духовного росту і благодатного життя у Церкві. Коли апостоли і деякі інші члени ранньої Церкви отримували ще і дар говоріння мовами, то це мало конкретну ціль. Дар мов був потрібен апостолам для успішного поширення Євангелія. Отримавши здатність говорити мовою того чи іншого народу, апостоли могли проповідувати цьому народу, не витрачаючи час на вивчення потрібної мови, завдяки чому Церква Христова швидко поширилася. Як ми знаємо з подальшої церковної історії, цьому дару судилося проіснувати недовго. У міру того, як у різних країнах з’являлися місцеві християнські проповідники, які добре володіють своєю мовою, потреба надприродного дару мов теж стала звужуватися. Так, за часів святого Іринея Ліонського, у середині ІІІ ст., дар мов згадується уже як рідкісне явище.

Історія вшанування і особливості свята

Учні Христові щорічно святкували день П’ятидесятниці та заповідали згадувати його всім християнам (1 Кор. 16,8; Діян. 20,16). Вже у Постановах Апостольських (кн. 5, гл. 20) є пряма заповідь святкувати Св. П’ятидесятницю: «Через десять днів після Вознесіння буває п’ятидесятий день від першого дня Господнього (Великодня), донині нехай буде великим святом. Бо в третю годину цього дня Господь Іісус послав дар Святого Духа».

Особливу урочистість П’ятидесятниці від перших часів християнства надавав звичай Древньої Церкви звершувати в цей день Хрещення оглашенних — тих, хто готується стати її членами (звідси — спів на Літургії: «Елицы во Христа крестистеся…»). У IV столітті св. Василієм Великим були складені колінопреклонні молитви, що читаються на вечірні досі. У VIII столітті св. Іоанн Дамаскін та св. Косма Маіумський склали на честь свята багато піснеспівів, які й тепер співає Церква.

Вечірня в день П’ятидесятниці звершується відразу після Літургії для того, щоб народ у бдінні та побожному стані, не розходячись по домівках, був присутній за читанням на вечерні зазначених піднесених молитов св. Василія Великого (вперше звершуваним з колінопреклонінням після дня Пасхи).

Традиція, яка об’єднує Завіти

З давніх часів зберігається звичай на свято П’ятидесятниці прикрашати храми і житла зеленню (гілками дерев), рослинами та квітами. Цього звичаю дотримуються ще з часів старозавітної Церкви на свято П’ятидесятниці (Лев. 23, 10-17; Числ. 28, 26). Очевидно, так була прикрашена і Сіонська горниця, де Дух Святий у день П’ятидесятниці зійшов на апостолів. З того часу за звичаєм апостолів і християни прикрашають храми та будинки зеленими гілками і квітами. Ці прикраси нагадують також ту священну діброву, де патріарх Авраам удостоївся прийняти Триєдиного Бога під виглядом трьох мандрівників (Бут. 18, 1).

Разом з тим, дерева та квіти природи, що вічно оновлюється, вказують на таємниче оновлення душ віруючих силою Святого Духа та послуговують нагадуванням і закликом до духовного оновлення й до життя у Христі, Господі і Спасителі нашому.

Поминання покійних — Троїцька батьківська субота

З часів Старого Завіту субота (шабат) вважалася днем святкового спокою.

З настанням Нового Завіту субота з дня земного спокою стала символом радісного спокою в Царстві Небесному. Спаситель у своїй проповіді вчив: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф.11, 28), а апостол Павел писав у Посланні до Євреїв: «Тому для народу Божого ще лишається суботство. Бо хто ввйшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх» (Євр. 4, 9-10). Звідси звичай, закріплений уставом Церкви, звершувати спеціальні заупокійні служби в суботу.

Батьківська субота перед днем Пресвятої Трійці називається вселенською. Звичай звершувати поминання у цей день також сягає апостольських часів. Саме в цю суботу підноситься молитва за всіх людей, від віку спочилих у надії воскресіння та життя вічного, бо в день П’ятидесятниці Зішестям Животворящого Пресвятого Духа у всій силі було явлене Царство Христове. Тому Церква напередодні цього свята молиться за всіх покійних своїх чад, щоб вони були зібрані в Небесному Царстві та сподобилися вічного благодатного життя.

Джерело