Учасники Всеукраїнської благодійної організаціїї «Молодість не байдужа», які займаються поїздками до дитячих будинків продовжують «освоювати» географічну карту України!

04 листопада 2011

Недавно до переліку відвіданих місць додали смт. Брацлав Немирівського району Вінницкої області.

Вибір цього селища не був випадковим. Ми приїхали на запрошення протоієрея Миколая — настоятеля старовинного козацького храму, освяченого на честь св. Миколая Чудотворця. Мета візиту полягала не лише у проведенні творчих занять з учнями Брацлавської школи-інтернату для дітей-сиріт, а й у популяризації волонтерства серед місцевих жителів, у першу чергу — серед прихожан місцевої церкви. Крім того, було бажання ознайомитися з досвідом організації ефективної роботи з дітьми та молоддю у брацлавській парафії. Справді, тут є чому повчитися.

Уроки Закону Божого, вокалу, журналістики, бальних танців, ліплення із солоного тіста — ось далеко не повний перелік тих заходів, які здійснюються завдяки самовідданості, ентузіазму та наполегливості отця Миколая і матушки Марини. Слід зазначити, що влітку вони організовують тижневі православні табори для дітей та їхніх батьків.

Отець Миколай не зупиняється на досягнутому і планує розширити благодійницьку діяльність, а саме: надавати допомогу самотнім людям похилого віку, займатися з дітьми, позбавленими батьківського піклування. Звичайно, щоб втілити ці плани в реальність потрібні «робочі руки». Але сьогодні важко знайти людей, які б на добровільних засадах присвятили свій вільний час допомозі ближнім. На жаль, таких — одиниці, навіть серед православних.

Отож, щоб зацікавити громадськість у волонтерстві, ми провели зустріч з найбільш ініціативними місцевими жителями. Організатор і безпосередній керівник нашої групи — Аліна Леонідівна — ознайомила присутніх про основні напрямки діяльності організації «Молодість не байдужа», поділилася досвідом роботи з дітьми-сиротами, наголосила на проблемах, які найчастіше зустрічаються під час такої роботи, а також на можливих шляхах їх вирішення. Тему продовжили й інші добровольці, кожен з яких розповів про власний шлях до волонтерства, а також про позитивні та негативні моменти своєї роботи з вихованцями дитячих будинків. Як каже народна мудрість, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Саме тому, після закінчення бесіди всі її учасники вирушили до школи-інтернату. Там на гостей уже чекали представники адміністрації школи, які забезпечили теплий прийом і комфортні умови для роботи. Узгодивши всі організаційні моменти, волонтери разом з місцевими «активістами» розділилися на різні секції, наприклад, орігамі, аплікація з природних матеріалів, ази електрики, проекти «Добрі справи», «Долоньки» та інші.

Близько сімдесяти вихованців інтернату знайомилися із запропонованою діяльністю і обирали те, що найбільш їх зацікавило. А потім переходили від однієї секції до іншої. Діти активно взялися до праці, старанно і наполегливо виконуючи різноманітні творчі завдання. Варто відзначити, що багато учнів у вільний час займаються бісероплетінням, вишивкою, малюванням (вони показували свої витвори мистецтва!).Ці навики стали у нагоді, адже без терпіння, акуратності, посидючості врешті-решт, вони не досягли б таких результатів.

В кінці на дітей чекав сюрприз. Ні, не подарунки. Солодкий конкурс. Він полягав у тому, щоб на змазаному згущеним молоком вафельному листі «намалювати» картинку та дати їй назву. А ролі фарб виконували різноманітні сухофрукти, горіхи, мак, лимони та інші корисні солодощі. Як і сподівалися, конкурс пройшов «На ура». В результаті у кожного з’явився свій шедевр. Чого тут тільки не було — від «Православного хреста» до «Автопортрету»! Добре, що малюнки виявилися не лише красивими, а й їстівними. Тому після закінчення конкурсу діти дружно ними поласували, поділившись з волонтерами.

Після кількох годин спільної праці, діти подружилися з волонтерами і з радістю погодилися показати свої помешкання. Ми були вражені від побаченого. Спальні, ігрові кімнати, кімнати для відпочинку, для підготовки домашніх завдань, для занять з психологом, кімната для молитви — все сяє від недавно проведеного євроремонту. Скрізь відчувається турбота вихователів та інших працівників, які витрачають багато зусиль для створення затишної атмосфери. Та все ж комфортні умови проживання, часті прогулянки й екскурсії до різних міст України, проведення літніх канікулів за кордоном не можуть замінити сім’ю. Кожна дитина потребує уваги, спілкування, кожна дитина хоче відчувати себе потрібною. А для цього потрібно зовсім не багато. Просто не залишатися байдужими до чужих проблем, виділити кілька годин на тиждень і присвятити їх заняттям з мешканцями школи-інтернату. Будемо сподіватися, що брацлавчани підтримають зазначену пропозицію. Звичайно, поїздка на Вінниччину не обмежилась лише відвіданням Брацлавської школи.

В неділю волонтери побували на Літургії у місцевому храмі, попили святої води з джерела, недавно відродженому та облаштованому за ініціативи отця Миколая (дехто навіть наважився зануритися з головою у холодну воду). Потім відвідали Немирівський Свято-Троїцький жіночий монастир, поспілкувались із працівниками інтернату, що знаходиться поблизу монастиря, погуляли по старому парку. Одним словом — провели вихідні цікаво, весело і з користю!

Хотілося б висловити щиру вдячність протоієрею Миколаю, адміністрації школи-інтернату, батькам нашого волонтера Віктора, організаторам і взагалі всім тим людям, без яких поїздка була б неможливою.

Уманець Інна,
волонтер організації «Молодість не байдужа»